Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Вих. № 130
від 11.11.2025
Інформація на лист від 10.11.2025 № 04-33/03-2025/258951
(щодо проекту Закону № 14197 від 07.11.2025)
Шановний Михайле Валерійовичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та, у відповідь на Ваш лист від 10.11.2025 № 04-33/03-2025/258951, надає наступну інформацію.
ІнАУ не вважає доцільною ініціативу Кабінету Міністрів України щодо прийняття змін до Закону України «Про електронні комунікації», що виражено у положеннях проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра в умовах надзвичайного та воєнного стану (далі – проект Закону).
У пояснювальній записці до проекту Закону зазначається, що «…НКЕК не має на меті встановлювати будь-які планові показники притягнення до відповідальності постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за порушення вимог законодавства у сфері електронних комунікацій, а також прогнозувати та визначати загальну (орієнтовну) суму накладених адміністративно-господарських санкцій. Разом з тим додаються фінансово-економічні розрахунки, які передбачають визначення вартісної оцінки прямого та опосередкованого впливу проекту акта на надходження до державного бюджету з урахуванням показників сплачених штрафів за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра в умовах надзвичайного та воєнного стану у зв’язку з притягненням до відповідальності постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за порушення вимог законодавства у сфері електронних комунікацій у минулому році.». Так, за даними фінансово-економічних розрахунків до проекту Закону розробник (Кабінет Міністрів України) запланував збільшення доходів до держбюджету на 2025-2028 р.р. за рахунок надходжень за статтею 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» по 255 тис. грн, а всього 1020 тис. грн (*показник надходження бюджету розраховано із статистики результатів надходжень за 2024 рік за сплату штрафів до Держбюджету (код бюджетної класифікації 21081100).
ІнАУ, листом від 20.01.2025 № 05 до НКЕК, як розробника, вже надавала зауваження до проекту Закону та просила не звертатись до Кабінету Міністрів України, народних депутатів України тощо з ініціативою прийняття проекту Закону та зняти його з подальшого обговорення. І в цьому листі звертали увагу, що положення проекту Закону направлені на необґрунтоване розширення повноважень НКЕК, у т.ч. шляхом застосування адміністративно-господарських санкцій до постачальників за невиконання розпоряджень НЦУ, яке не знаходиться у підпорядкуванні/управлінні НКЕК, та зазначали, що положення проекту Закону сприяють перетворенню цього державного органу на орган із виключно з каральними функціями.
Фактично, з огляду на пояснювальну записку та фінансово-економічні розрахунки до проекту Закону, можемо констатувати, що таке припущення ІнАУ було вірним, адже основною ціллю проекту Закону є збільшення підстав для притягнення до відповідальності постачальників, збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок накладення адміністративно-господарських санкцій на постачальників. Відтак, проект Закону аж ніяким чином не направлений на врегулювання сфери електронних комунікацій, у т.ч. на реальне сприяння забезпеченню країни електронними комунікаційними послугами у період воєнного стану та блек-аутів (припинень надання послуг електропостачання), а направлений на «виконання плану» по збільшенню надходжень до держбюджету за рахунок штрафів, які будуть накладені на постачальників, у т.ч. з якихось формальних порушень.
Звертаємо увагу і на те, що у Верховній Раді України вже було зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання державного нагляду в сфері електронних комунікацій та оперативного забезпечення сталості електронних комунікаційних мереж (№ 11431 від 22.07.2024), який не прийнято за результатами голосування народними депутатами України 30.10.2024.
З огляду на зазначене, ІнАУ не вважає доцільним прийняття положень, запропонованих у проекті Закону, з наступних мотивів:
- відносини (взаємодія) між постачальниками та НЦУ здійснюються на підставі договору (Типовий договір про взаємодію постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з НЦУ затверджено Наказом Адміністрації Держспецзв’язку від 01.06.2023 № 471), яким передбачена, у т.ч. відповідальність сторін за невиконання умов договору. Таким чином, НЦУ має достатньо власних повноважень та важелів впливу для реагування на постачальників, які не виконують його розпорядження в умовах надзвичайного та воєнного стану;
- відповідно до Положення про НЦУ, яке затверджене наказом Адміністрації Держспецзв’язку від 11.04.2019 № 2090, НЦУ є державною установою, що входить до загальної структури Держспецзв’язку. Тобто, НЦУ є державною установою, не є органом влади, не є суб'єктом владних повноважень та не підпорядкована регуляторному органу (НКЕК), а входить до загальної структури Держспецзв’язку. Відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» управління електронними комунікаційними мережами та відповідальність за забезпечення їх сталості в умовах надзвичайного та воєнного стану покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації. Тому, саме НЦУ або Адміністрація Держспецзв’язку в межах своїх повноважень мають право та повноваження вживати відповідних заходів до постачальників, які не виконують розпорядження НЦУ.
Тут доречно звернути увагу й на той факт, що ще недавно, Україною імплементовано положення Європейського кодексу електронних комунікацій в національне законодавство, а саме, в Закон України «Про електронні комунікації».
Статтею 5 Європейського кодексу електронних комунікацій визначено, що держави-члени забезпечують, щоб кожне із завдань, встановлених у цій Директиві, виконувалось компетентним органом.
У рамках цієї Директиви національні регуляторні органи несуть відповідальність принаймні за виконання таких завдань:
(a) впровадження регулювання ринку ex ante, включаючи накладення зобов’язань щодо доступу та взаємоз’єднання;
(b) забезпечення вирішення спорів між суб’єктами господарювання;
(c) здійснення управління радіочастотним спектром і прийняття рішень або, у випадках коли такі завдання покладені на інші компетентні органи, надання консультацій щодо формування ринку і елементів конкуренції національних процесів, пов’язаних з правами користування радіочастотним спектром для електронних комунікаційних мереж і послуг;
(d) сприяння захисту прав кінцевих користувачів у секторі електронних комунікацій, у координації, де це необхідно, з іншими компетентними органами;
(e) оцінювання та ретельний моніторинг формування ринку і питань конкуренції щодо вільного доступу до мережі Інтернет;
(f) оцінювання несправедливого навантаження та обчислення собівартості надання універсальної послуги;
(g) забезпечення перенесення номерів між надавачами;
(h) виконання будь-яких інших завдань, які ця Директива покладає на національні регуляторні органи.
Держави-члени можуть покладати на національні регуляторні органи інші завдання, передбачені цією Директивою та іншим законодавством Союзу, зокрема такі, що стосуються ринкової конкуренції або виходу на ринок, такі як загальна авторизація, і такі, що стосуються будь-якої ролі, закріпленої за BEREC. Якщо завдання, пов’язані з ринковою конкуренцією або виходом на ринок, покладені на інші компетентні органи, останні повинні намагатися проводити консультації з національним регуляторним органом перед ухваленням рішення. З метою сприяння виконанню завдань BEREC, національні регуляторні органи мають право збирати необхідні дані та іншу інформацію від учасників ринку.
Держави-члени можуть також покладати на національні регуляторні органи інші завдання відповідно до національного законодавства, включаючи національне законодавство, що імплементує законодавство Союзу.
Тобто, стаття 5 та інші положення Європейського кодексу електронних комунікацій жодним чином не розглядають національні регуляторні органи, як каральні установи, а основна їх задача – це регулювання ринків сфери електронних комунікацій, створення ринкового конкурентного середовища тощо, у т.ч. функції національних регуляторів визначені і у статті 3 Європейського кодексу електронних комунікацій.
Тому, намагання НКЕК перетворити себе на каральний орган, в першу чергу, прямо суперечить принципам та положенням європейського законодавства.
А особливості діяльності постачальників та впливу державних органів на їх діяльність в умовах воєнного стану вже врегульовано у статті 32 Закону України «Про електронні комунікації», зокрема, це повноваження Держспецзв’язку та НЦУ:
- відсутні підстави щодо відміни норми про припис, внесення якого щодо постачальників не передбачає застосування адміністративно-господарських санкцій щодо суб’єкта господарювання. Тобто, НКЕК та КМУ пропонують лише посилення каральної функції НКЕК, не надаючи жодної підстави для постачальника усунути незначне порушення без притягнення до відповідальності у вигляді штрафу.
Детальніше про ці та інші зауваження до проекту Закону викладено в листі ІнАУ від 20.01.2025 № 05.
З огляду на зазначене, просимо Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації не підтримувати проект Закону.
Додаток: копія листа ІнАУ від 20.01.2025 № 05.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК