Лист № 83/1-5 від 13.09.2022 ВРУ щодо зауважень до проекту Закону реєстр. № 7646 від 08.08.2022

Вихідні реквізити
Вих. № 83/1-5 від 13.09.2022
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин
Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації
Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку
Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності

Голові Комітету Верховної Ради України з питань прав людини,

деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій,

Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя,

національних меншин і міжнаціональних відносин

ТКАЧЕНКУ М.М.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань цифрової трансформації

КРЯЧКУ М.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань економічного розвитку

НАТАЛУСІ Д.А.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань національної безпеки, оборони та розвідки

ЗАВІТНЕВИЧУ О.М.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань правоохоронної діяльності

ІОНУШАСУ С.К.

Вих. № 83/1-5

від 13.09.2022 року

 

Щодо зауважень до проекту Закону

(реєстр. № 7646 від 08.08.2022)

 

            Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об’єднує понад 230 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з приводу наступного.

            8 серпня 2022 року у Верховній Раді України за № 7646 зареєстровано проект Закону про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо особливостей діяльності на тимчасово окупованій території України (далі – проект Закону), внесений Кабінетом Міністрів України, та який розроблено з метою визначення заходів та діяльності, які можуть здійснювати на тимчасово окупованих територіях, або у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами та окупаційною адміністрацією суб’єкти владних повноважень, юридичні особи публічного права та інші суб’єкти господарювання, а також виконання завдань держави зі збереження контролю над фактично окупованими після 24.02.2022 року територіями та забезпечення життєдіяльності мешканців таких територій.

            Проектом Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон), зокрема, доповнивши новою статтею 9-2, якою встановити, що на тимчасово окупованій території може провадитись діяльність суб’єктів господарювання, якщо при цьому не вчиняється пособництво державі-агресору, з урахуванням обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону, зі здійснення, зокрема, діяльності у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку з урахуванням особливостей та обмежень, визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у відповідних сферах.

            Забезпечення населення країни на тимчасово окупованих рф територіях послугами зв’язку, в т.ч. доступом до Інтернету, потребує вирішення та нормативно-правового регулювання. Проте, положення, запропоновані у статті 9-2 до Закону, є нечіткими та такими, що містять ризики для керівників чи-то інших працівників постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг бути об’єктом розслідування у кримінальних провадженнях.

            При розгляді проекту Закону у вашому Комітеті просимо врахувати зауваження та пропозиції щодо доцільності суттєвого доопрацювання статті 9-2, якою пропонується доповнити Закон, з огляду на наступне.

            1. Відповідно до статті 111-2 КК України пособництвом державі-агресору можуть бути визнані умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

            Тобто, у статті 111-2 КК України не розкрито як саме факт (тобто, що може бути підтвердженням) передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора та у яких випадках не може бути розцінено умисною дією, що не підпадатиме під правопорушення. При загарбництві та входженні на окуповані території, рашистами фактично «віджимається» існуючий бізнес суб’єктів господарювання і зафіксувати факт, навмисно було це передано суб’єктом господарювання чи ні, неможливо (звісно, окрім випадків дій зрадників). Відтак, кожен керівник суб’єкта господарювання потенційно може бути фігурантом кримінального провадження за статтею 111-2 КК України.

            Тому, вважаємо, що на тимчасового окупованих територіях країни не може провадитись господарська діяльність суб’єктів господарювання нормально (в нормальних умовах, як зазвичай у мирний час), і причина зрозуміла. Діяльність суб’єктів господарювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра тим більше неможлива, оскільки ця діяльність там неможлива без «пособництва» державі-агресору, адже на окупованих територіях постачальників електронних комунікаційних послуг, в першу чергу, змушують блокувати українські інформаційні ресурси та не блокувати російські. При невиконанні таких вимог керівники та працівники будуть відсторонені від своєї роботи та від управління електронними комунікаційними мережами, а їх життя може піддаватись реальним загрозам.

            2. Національним центром оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (далі - НЦУ) за дорученням Адміністрації Держспецзв’язку №16-41 від 19.03.2022 розроблено Алгоритм дій постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг фіксованого зв’язку та фіксованого доступу до Інтернет, який покладає на постачальника електронних комунікаційних мереж та послуг в разі втрати контролю над територією, на якій розміщене його обладнання, зобов’язання здійснити блокування взаємодії такого обладнання з мережею на контрольованій території і виключити можливість локального управління мережею.

            В інтересах учасників ІнАУ, які внаслідок вторгнення рф опинились на тимчасово окупованих територіях, Асоціація зверталась до державних органів з проханням надати додаткові роз’яснення про дії операторів, провайдерів телекомунікацій фіксованого зв’язку на тимчасово окупованих територіях, лист від 07.06.2022 № 51/1-3 див тут: https://inau.ua/document/lyst-no-511-3-vid-07062022-nkek-derzhspetszvyazku-ta-ntsu-shchodo-zapytu-na-rozyasnennya

            Проте, ані від Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку - далі НКЕК), див. відповідь https://inau.ua/sites/default/files/file/2207/vkhidniy-no-99-vid-05.07.2022.pdf, ані від ЦОВЗ (Адміністрація ДССЗЗІ), див. відповідь https://inau.ua/sites/default/files/file/2206/vkhidniy-no-94-vid-16.06.2022.pdf, не отримали чіткої та однозначної інформації. Тобто, формалізовані відповіді державних органів відсилали за роз’ясненням до НЦУ. При цьому, НЦУ взагалі нам не надали відповіді на наше звернення.

            З огляду на зазначене, у разі, якщо держава прийняттям цього проекту Закону надасть дозвіл постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг на здійснення господарської діяльності сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра на тимчасово окупованих територіях України, з огляду на специфіку цих сфер, державні органи у взаємодії з правоохоронними, повинні чітко визначити та закріпити, які саме дії постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг можуть розцінюватись як пособництво державі-агресору. І це вкрай необхідно для того, щоб керівники та працівники постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг не були звинувачені у колабораційній діяльності.

            3. У проекті Закону зазначається фраза про «суб’єктів владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у відповідних сферах».

            З даного приводу зазначаємо на наступне. У розділі 2 Закону України «Про електронні комунікації» зазначається про державне управління і регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Зокрема, у статті 6 Закону України «Про електронні комунікації» встановлено, що Центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра (на сьогодні – це Адміністрація ДССЗЗІ) відповідальний за здійснення повноважень, зокрема, з формування та реалізацію державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку» регуляторний орган (НКЕК) здійснює державне регулювання, а також державний нагляд (контроль) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства у сферах, зокрема, електронних комунікацій, радіочастотного спектра.

            Разом з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 32 Закону України «Про електронні комунікації», управління електронними комунікаційними мережами та відповідальність за забезпечення їх сталості в умовах надзвичайного та воєнного стану покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації; в умовах надзвичайного та воєнного стану національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України виконує оперативно-технічне управління електронними комунікаційними мережами у межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України.

            Відтак, у підпункті 16 частини другої статті 9-2, якою запропоновано доповнити Закон, в частині, що стосується діяльності у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра, пропонуємо слова «визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у відповідних сферах» замінити словами «визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації та національним центром оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України».

            Інакше, така нечіткість у законі, наділення регуляторного органу (НКЕК) невластивими повноваженнями матиме наслідком те, що при зверненні до державних органів з метою отримання відповіді з практичних питань, суб’єкти господарювання знову отримуватимуть формальні відписки.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                          Олександр Савчук