Голові Верховної Ради України
РАЗУМКОВУ Д.О.
Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ»
Фракції Політичної партії
«ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ»
Фракції політичної партії
ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «БАТЬКІВЩИНА»
Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ
«ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ»
Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ГОЛОС»
Депутатській групі «ПАРТІЯ «ЗА МАЙБУТНЄ»
Депутатській групі «ДОВІРА»
Вих. № 122
від 02.11.2020
Щодо пропозицій Президента України
до Закону України «Про електронні комунікації»
Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка є найбільшим вітчизняним об’єднанням підприємств сфери електронних комунікацій, висловлює свою повагу народним депутатам України та звертається з наступним.
30.09.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про електронні комунікації», реєстраційний № 3014 від 05.02.2020 (далі - Закон). 29.10.2020 Закон повернуто з пропозиціями Президента.
Підписуючи Угоду про асоціацію з Європейським союзом, Україна зобов’язалась впровадити європейську практику регуляції електронних комунікацій. Законодавство ЄС в цій сфері послідовно захищає права малого бізнесу, а європейські регуляторні механізми направлені передусім на недопущення монополізму крупних гравців і мають відповідні запобіжники.
В прийнятому Верховною Радою України Законі України «Про електронні комунікації» ці європейські запобіжники захисту малого і середнього бізнесу повністю відсутні, натомість закладені механізми збільшення адміністративного тиску на учасників ринку, на чому неодноразово наголошувала ІнАУ. Йдеться про таке:
- крупний телеком-бізнес і регулятор пролобіювали обов’язок операторів в установленому регулятором порядку задовольняти запити інших операторів на надання доступу до своїх мережі (ст. 27 Закону): це очевидний механізм поглинання крупними операторами малих;
- інтереси монополістів та чиновників співпали також в лобіюванні норми про впровадження універсальної послуги: прописаний у Розділі ХІІІ Закону порядок участі в конкурсі з розгортання електронних комунікаційних мереж для забезпечення доступності універсальних послуг, порядок отримання компенсації частини витрат на розгортання електронних комунікаційних мереж надають очевидні преференції крупним гравцям і практично недоступні малому та середньому бізнесу;
- база для зловживань з боку регулятора закладена також в нормах про визначення географічних меж ринку (ст. 2) і географічні огляди розгортання мереж широкосмугового доступу та доступності універсальних послуг (ст. 21): ці новації дають регулятору право на свій розсуд, без будь-яких правових орієнтирів і прив’язки до визначених законом адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня встановлювати ці межі і відповідно до них здійснювати висновки щодо діяльності операторів, а також встановлювати необхідність бюджетної підтримки універсальних послуг в цих межах;
- в частині посилення повноважень регулятора прямо суперечать підходам Президента України, Верховної Ради України та Уряду України у програмних документах яких передбачається протилежне, а саме: скорочення кількості функцій держави, зменшення втручання держави в економіку, ліквідація зайвих функцій держави і органів.
Отже, посилання на європейську практику регуляції електронних комунікацій не витримує критики: Закон сприяє монополізації ринку електронних комунікацій, посилює адміністративний тиск на провайдерів. Цілком очевидним наслідком впровадження його норм стане підвищення тарифів для споживачів телекомунікаційних послуг і зниження їх якості.
Можна було сподіватись, що Президент зверне увагу на ці невідповідністі Закону європейським нормам і зробить кроки на захист прав споживачів телекомунікаційних послуг і суб’єктів господарювання малого і середнього бізнесу. Але сталось протилежне: надані Президентом Пропозиції до Закону України «Про електронні комунікації», які направлені до ВРУ 28.10.2020 (далі - Пропозиції), навпаки, посилюють адміністративний тиск на провайдерів, порушують конституційні права споживачів та створюють умови для зростання тарифів на телекомунікаційні послуги, і, в разі прийняття, ще більше віддаляють вітчизняні підходи в регулюванні електронних комунікацій від європейських зразків.
- Зокрема, Президент пропонує передбачити проведення негласного зняття інформації з каналів телекомунікацій і отримання персональних даних про споживача без ухвали слідчого судді (п. 3 Пропозицій), адже, на думку Президента, в Законі «не враховано ситуацій, що вимагають екстрених дій державних органів у разі загроз національній безпеці, економічному добробуту та правам людини». Такий негласний зйом інформації без рішення суду не лише грубо порушує конституційні права громадян, але й призведе до збільшення вартості послуг для споживачів, адже ця «ініціатива» вимагає встановлення спеціального обладнання на мережах операторів і додаткового навантаження на мережі.
- Президент вважає, що право постачальників послуг на отримання доступу до інфраструктури для розгортання, експлуатації, планування та розвитку електронних комунікаційних мереж «не узгоджується з конституційними гарантіями захисту права власності» (п. 1 Пропозицій). Такий підхід ставить під сумнів існуючу систему доступу до інфраструктури відповідно до ЗУ «Про доступ…» (1834-VIII), не надає альтернативи прокладання мереж і є дискримінаційним по відношенню до сфери електронних комунікацій у порівнянні з іншими господарчими сегментами.Адже право земельного сервітуту у діючому законодавстві передбачене: зокрема, воно в повній мірі, причому на безкоштовній основі, використовується в енергетичній сфері, і ніякого «посягання» на право власності Президент там не вбачає.
- Президент вважає, що обсяги та порядок доступу до інформації, розміщеної на електронній регуляторній платформі, мають визначатися виключно на рівні закону (п. 1 Пропозицій). Президентом проігнорована норма Закону про те, що передбачається розробка положення про електронну регуляторну платформу, де і буде необхідна деталізація. При цьому Президент неодноразово популяризував у своїх виступах урядову програму «ДІЯ», яка є повноцінною інформаційною електронною регуляторною платформою, і при цьому вона взагалі не визначена нормативно-правовими актами, не містить ніяких гарантій, регулювань на рівні закону.
- Президент вважає невідповідною Конституції серед іншого тезу щодо відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, в порядку, встановленому законодавством. В цьому контексті незрозуміло, про яку норму Конституції України йдеться, адже незрозуміло, яким чином порушує Конституцію можливість захисту суб’єктом господарювання своїх законних прав в результаті незаконних дій держави. Виключення цього положення може призвести до ускладнення захисту цих прав у суді.
Виходячи з викладеного, Інтернет Асоціація України звертається до народних депутатів України з закликом відхилити зазначені пропозиції Президента України під час повторного розгляду Закону України «Про електронні комунікації», і тим самим не допустити безпідставного порушення законних прав споживачів і постачальників електронних комунікаційних послуг.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України А. Пятніков