Прем’єр-міністру України
ГРОЙСМАНУ В.Б.
Секретарю Ради Національної безпеки і оборони
ТУРЧИНОВУ О.В.
Міністру інформаційної політики України
Стецю Ю.Я.
Голові Служби безпеки України
Грицаку В.С.
Голові Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку
та захисту інформації України
Євдоченку Л.О.
Вих. №36/1-5
від «07» березня 2017 року
Щодо реалізації Указу Президента
України від 25.02.2017 № 47/2017
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), до складу якої входить понад 180 суб’єктів телекомунікацій та напрямком діяльності якої є сприяння розвитку українського сегменту глобальної мережі Інтернет та розвитку ІКТ України, висловлює Вам повагу та звертається з наступного приводу.
З 28 лютого 2017 року Указом Президента України від 25.02.2017 № 47/2017 введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 29.12.2016 «Про Доктрину інформаційної безпеки України» (далі – Рішення РНБО).
ІнАУ, здійснивши аналіз положень Рішення РНБО, при розробленні заходів на виконання Доктрини інформаційної безпеки України (далі – Доктрина) пропонує звернути увагу на наступне.
1) Відповідно до Розділу 5 «Пріоритети державної політики в інформаційній сфері» Доктрини пріоритетами державної політики в інформаційній сфері щодо забезпечення інформаційної безпеки мають бути, зокрема, законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров’ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку.
Статтею 34 Конституції України кожному громадянину гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відтак, при виконанні зазначеної вимоги Доктрини для законодавчого врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення інформації з інформаційного простору держави, зокрема, з українського сегмента мережі Інтернет, держава має гарантувати громадянам конституційне право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з цим, на нашу думку, існують потенційні ризики порушення прав громадянина через невизначеність дефініцій термінів «інформаційний простір держави» та «український сегмент мережі Інтернет», що створює умови для правової невизначеності механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення інформації.
Також, зі змісту Доктрини залишається незрозумілим вислів «виявлення, фіксації, блокування … з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет інформації…» з огляду на відсутність встановлених єдиних механізмів їх виконання. Крім цього, є незрозумілим як з юридичної, так із технологічної точки зору, які саме мають бути здійснені дії щодо видалення інформації з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет.
Звертаємо увагу, що частиною четвертою статті 40 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.
Крім того, відповідно до статей 12 та 13 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» («Директива про електронну комерцію») від 8 червня 2000 року, якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі інформації, що надається одержувачем послуг, всередині мережі зв’язку або надання доступу до мережі зв’язку, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за передану інформацію при умові, що постачальник не є ініціатором передачі, не обирає одержувача передачі та не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі. Якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі в мережі зв’язку інформації, що надається одержувачем послуг, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за автономне, проміжкове тимчасове зберігання інформації, що здійснюється з єдиною метою – більш ефективної поступальної передачі інформації до інших одержувачів послуг за їх запитом за умови що: постачальник послуг, зокрема, не змінює інформацію; задовольняє умови доступу до інформації; задовольняє правила оновлення інформації, які є широко визнаними та використовуються даною індустрією, тощо.
Відтак, при виконанні вимоги Доктрини для законодавчого врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення інформації з інформаційного простору держави, розробникам необхідно врахувати вищенаведені положення чинного законодавства. Розроблені нормативно-правові акти мають бути, в першу чергу, спрямовані на виявлення та покарання саме особи, яка поширює інформацію, що загрожує життю, здоров’ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку, а не створювати перешкоди у веденні діяльності оператора, провайдера телекомунікацій. Крім цього, необхідно передбачити мінімізацію та компенсацію фінансових витрат, які будуть понесені операторами, провайдерами телекомунікацій у разі придбання обладнання, необхідного для вчинення дій з виявлення, фіксації, блокування та видалення інформації з інформаційного простору держави, зокрема, з українського сегмента мережі Інтернет.
2) Відповідно до Розділу 5 «Пріоритети державної політики в інформаційній сфері» Доктрини пріоритетами державної політики в інформаційній сфері щодо забезпечення інформаційної безпеки мають бути, зокрема, визначення механізмів регулювання роботи підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій, закладів культури та засобів масової інформації, а також використання місцевих радіостанцій, телевізійних центрів та друкарень для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ та населення; заборони роботи приймально-передавальних радіостанцій особистого та колективного користування і передачі інформації через комп'ютерні мережі в умовах запровадження правового режиму воєнного стану.
Проте, звертаємо Вашу увагу на неприпустимість впровадження механізмів регулювання роботи зазначених суб’єктів поза межами впровадження режиму воєнного стану (пункт 10 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
3) Відповідно до Розділу 5 «Пріоритети державної політики в інформаційній сфері» Доктрини пріоритетами державної політики в інформаційній сфері щодо забезпечення інформаційної безпеки мають бути, зокрема, розвиток механізмів взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства щодо протидії інформаційній агресії проти України.
При реалізації цих положень Доктрини, в першу чергу, хотілося б звернути увагу на ряд невиконаних пунктів у сфері інформаційної безпеки України, визначених у Рекомендаціях парламентських слухань на тему: «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України», схвалених постановою Верховної Ради України від 31.03.2016 №1073-VIII, відповідно до яких Кабінет Міністрів України має розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України, зокрема, про законне перехоплення телекомунікацій, врегулювати на законодавчому рівні питання діяльності з реєстрування, адміністрування і користування адресами та іменами в українському сегменті мережі Інтернет для державних органів; забезпечити виконання вимог Закону України «Про телекомунікації» щодо утворення Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України та забезпечити належне його функціонування з метою забезпечення сталого та надійного управління державою в особливий період; розробити галузеві стандарти кібербезпеки з урахуванням специфіки відповідних галузей; забезпечити розроблення плану заходів із впровадження стандартів НАТО, зокрема у сферах зв’язку і телекомунікацій; розробити та запровадити механізми державно-приватного партнерства для управління кіберзахистом критичної інформаційної інфраструктури у запобіганні кіберзагрозам та в умовах кризових ситуацій, надзвичайного стану, в особливий період і т.д.
Крім зазначеного, на наш погляд, на сьогодні, ще залишається дієвим і повинен існувати інститут громадських рад, які створюються при міністерствах, національних регуляторах, тощо.
4) Відповідно до Розділу 6 «Механізм реалізації Доктрини» на Міністерство інформаційної політики України мають бути покладені в установленому порядку організація та забезпечення, зокрема, моніторингу засобів масової інформації та загальнодоступних ресурсів вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні.
Проте, повноваження здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм встановлено лише для Національної ради з питань телебачення і радіомовлення відповідно до статі 13 Закону України «Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
З повагою,
Голова Правління
Інтернет Асоціації України О.Федієнко