Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Вих. № 04
від 29.01.2026
Щодо проектів законів № 14278 від 05.12.2025
та № 14278-1 від 22.12.2025
Шановний Михайле Валерійовичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та звертається з наступним.
5 грудня 2025 року у Верховній Раді України за № 14278 зареєстровано проект Закону про цифрову доступність в Україні (далі – проект Закону), який ініційовано Кабінетом Міністрів України. Крім цього, 22 грудня 2025 року зареєстровано альтернативний проект Закону про цифрову доступність цифрових ресурсів та електронних послуг за № 14278-1, ініційований народним депутатом України Гриб В.О. (далі – проект Закону1).
Враховуючи зазначене, просимо розглянути та врахувати пропозиції ІнАУ до окремих положень вказаних проектів законів.
1. У проектах законів запропоновано зміну (виключення) до частини другої статті 116 Закону України «Про електронні комунікації» (далі – Закон), згідно з якою, безоплатний доступ до відповідного програмного забезпечення надається постачальникам електронних комунікаційних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, у пояснювальних записках до обох проектів законів не наведено мотивів, з яких запропоновано такі зміни до чинного положення у Законі.
Відтак, чинне положення у частині другій статті 116 Закону, просимо залишити без змін, оскільки, у протилежному разі, питання безоплатного доступу до програмного забезпечення для осіб з інвалідністю залишиться невирішеним. Крім цього, відсутні підстави стверджувати, що виключення згаданого положення із Закону ґрунтується на нормах європейського законодавства, перелік яких наведено у пояснювальних записках до проектів законів, оскільки директиви регулюють інші питання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» фінансове забезпечення заходів щодо соціального захисту осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, державних та місцевих програм працевлаштування осіб з інвалідністю, роботодавців, благодійної допомоги та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» види матеріального забезпечення, медичної та іншої допомоги, а також соціальних та інших послуг, що надаються особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, джерела їх фінансування встановлюються законом. Допомога та послуги надаються на умовах та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене, необхідно також виключити пункт 3 Розділу V. Прикінцеві та перехідні положення в обох проектах законів.
2. В пояснювальних записках до проектів законів зазначено, що в основу закладені вимоги, визначені Директивами ЄС № 2016/2102 та № 2019/882.
У пункті 2 Розділу V. Прикінцеві та перехідні положення обох проектів законів запропоновано, що вимоги цього Закону не поширюються на платіжні пристрої, інформаційні термінали, установлені (введені в експлуатацію) до набрання чинності цим Законом, та до закінчення строку їх експлуатації, але не пізніше 2030 року.
Разом з цим, у статті 32 Директиви (ЄС) 2019/882 Європейського Парламенту та Ради від 17 квітня 2019 року про вимоги до доступності продуктів та послуг (текст, що стосується ЄЕЗ) (далі – Директива) зазначено, що термінали самообслуговування, які законно використовувалися постачальниками послуг для надання послуг до 28 червня 2025 року, можуть продовжувати використовуватися для надання аналогічних послуг до закінчення терміну їхньої економічної корисності, але не довше ніж через 20 років після їх введення в експлуатацію. Проте таке положення не враховано у проектах законів.
3. На наше переконання, тексти обох проектів законів потребують суттєвого доопрацювання, приведення норм та понять з європейського законодавства, які застосовуються у проектах законів, до норм та понять, які вже застосовуються в українському законодавстві. Крім цього, окремі положення проектів законів є загальними і не містять формулювань, які б визначали певну поведінку, певні правила тощо, а також не узгоджуються з українським законодавством, що вже застосовується та регулює певні відносини. Зокрема:
3.1. У статті 1 проекту Закону та проекту Закону1 надається визначення терміну «диспропорційне навантаження» та у статті 7 викладено положення щодо запобігання виникненню диспропорційного навантаження, зокрема, як здійснюється оцінка, порядок розрахунку та перевірка диспропорційного навантаження. Проте у проектах законів не розкрито, як цей документ використовується (окрім його перевірки у ході моніторингу ЦОВВ) і для чого взагалі складається, наслідки його складення та застосування? Натомість у Директиві застосовується схоже поняття «непропорційне навантаження» та приділено значно більше уваги практичному застосуванню цього поняття, наведено перелік значно більшого кола критеріїв його визначення.
3.2. У пункті 70 Преамбули Директиви зазначено, що всі економічні оператори, на яких поширюється дія цієї Директиви, повинні мати можливість оцінювати пропорційність дотримання вимог доступності цієї Директиви та повинні дотримуватися їх лише в тій мірі, в якій вони не є непропорційними. Водночас вимога такої оцінки від мікропідприємств, що надають послуги, сама по собі становитиме непропорційний тягар. Тому вимоги та зобов'язання цієї Директиви не повинні застосовуватися до мікропідприємств, що надають послуги в рамках цієї Директиви.Для мікропідприємств, що займаються продукцією, що підпадає під дію цієї Директиви, вимоги та зобов'язання цієї Директиви повинні бути легшими, щоб зменшити адміністративне навантаження.
Враховуючи зазначене, просимо, в обовязковому порядку, імплементувати ці положення Директиви у національний закон, що регулюватиме питання цифрової доступності.
3.3. Стаття 9 проекту Закону та проекту Закону1 має назву «Моніторинг додержання вимог законодавства про цифрову доступність». Моніторинг додержання вимог законодавства про цифрову доступність включає збирання, обробку та аналіз даних з метою визначення та вжиття заходів до підвищення рівня цифрової доступності. А відповідно до статті 10 проектів законів порядок проведення моніторингу додержання вимог законодавства про цифрову доступність затверджуватиме Кабінет Міністрів України.
Разом з цим, вважаємо, що саме в Законі повинні бути прописані та встановлені права та обов’язки сторін (ЦОВВ та суб'єктів господарювання тощо) при здійсненні моніторингу додержання вимог законодавства про цифрову доступність.
3.4. Відповідно до статті 10 проекту Закону та проекту Закону1 Кабінет Міністрів України також затверджує порядок проведення виїзних, безвиїзних, планових, позапланових перевірок для здійснення контролю за забезпеченням цифрової доступності.
Разом з цим, в національному законодавстві вже є поняття:
«заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом»;
«державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища».
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа тощо. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
З огляду на зазначене, проект Закону, який буде визначено для розгляду та голосування народними депутатами, повинен бути доповнений статтями, які визначатимуть заходи державного нагляду (контролю), а також інші положення відповідно до частини четвертої статті 4 та інших положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
3.5. У статті 12 проектів законів, яка регулюватиме питання забезпечення додержання законодавства про цифрову доступність, зазначено, зокрема, що:
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачів, вживає заходів для забезпечення додержання законодавства про цифрову доступність юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми, що надають послуги електронної комерції (частина п'ята);
- Центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку вживає заходів для забезпечення додержання законодавства про цифрову доступність юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми, що надають електронні комунікаційні послуги (частина одинадцята).
Але ані у цій статті, ані загалом у положеннях проектів законів не розкрито, яким чином, на підставі якого нормативно-правового акта та ким саме розробленого і затвердженого, зазначеними та іншими органами державної влади, вживатимуться «заходи для забезпечення додержання законодавства про цифрову доступність юридичними особами», які саме це заходи, які права та обов’язки сторін, у т.ч. суб'єктів господарювання, при здійсненні таких заходів, і які наслідки та дії можуть застосовуватися за результатами проведення таких заходів.
Тому, вважаємо, що стаття 12 проекту Закону, який буде визначено для розгляду та голосування народними депутатами, також потребує суттєвого доопрацювання.
Про результати розгляду цього звернення просимо повідомити письмово.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК