Голові Комітету Верховної Ради України
з питань правоохоронної діяльності
ІОНУШАСУ С.К.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань
національної безпеки, оборони та розвідки
ЗАВІТНЕВИЧУ О.М.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань
гуманітарної та інформаційної політики
ПОТУРАЄВУ М.Р.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань правової політики
МАСЛОВУ Д.В.
Вих. № 45/1-5
від 01.05.2023
Щодо зауважень до проекту Закону
(реєстр. № 9223 від 19.04.2023)
Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з приводу наступного.
19 квітня 2023 року у Верховній Раді України за № 9223 зареєстровано проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за окремі дії проти основ національної безпеки України (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Мазурашу Г.Г., Кузьміних С.В. та інші.
У Пояснювальній записці зазначається, що проект Закону розроблено відповідно до Стратегії інформаційної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2021 року №685/2021, з метою посилення відповідальності за поширення недостовірної інформації (дезінформації) та «з метою захисту національної безпеки та національних інтересів України в інформаційній сфері».
Ініціатори проекту Закону пропонують внести зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України та запровадити кримінальну відповідальність за створення, придбання, використання або збут облікових записів, у тому числі тих, які містять завідомо неправдиві відомості щодо користувача, в інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційних системах, електронних комунікаційних мережах, для розміщення та поширення недостовірної інформації (у тому числі від імені інших осіб, причетність яких до оприлюдненої інформації не підтверджена), або для втручання в діяльність фізичних і юридичних осіб, якщо такі дії сприяють підвищенню рівня соціальної напруги, порушують конституційні права і свободи громадян, спрямовані на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, або для здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій державними органами чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів.
По-перше, видається досить сумнівним практичне застосування статті 114³ - Використання облікових записів з метою поширення недостовірної інформації або для здійснення впливу на прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій, якою пропонується доповнити Кримінальний кодекс України, оскільки, це положення не містить чіткого та однозначного формулювання, а запропоновані положення є загального характеру. Наприклад, що ініціатори розуміють у виразі «дії вчинені на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, за відсутності ознак державної зради»? Як здійснити оцінку такої шкоди в межах Кримінального кодексу України та що таке створення, придбання, використання або збут облікових записів? Крім того, відповідно до статті 111 цього Кодексу державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Тобто, Кримінальний кодекс України уже містить положення, які визнаються злочином (державною зрадою) діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
По-друге, щодо поширення недостовірної інформації, то, відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
По-третє. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Тому, при прийнятті рішень чи вчинення/не вчинення дій державні органи чи органи місцевого самоврядування, службові особи цих органів мають користуватись виключно законами України. І, на їх рішення ніяким чином не може і не повинна впливати думка, зокрема, користувачів соціальних мереж.
Також слід врахувати, що у Стратегії інформаційної безпеки України передбачено, що шляхом посилення відповідальності за поширення недостовірної інформації (дезінформації) держава має на меті протидію дезінформації та інформаційним операціям, насамперед, держави-агресора, а не щодо громадян України.
Зазначимо, що саме автори законопроекту №9223, які пропонують обмеження гарантованих Конституцією прав і свобод громадян, в повній протилежності до декларованої мети цього документу провокують і збурюють суспільство, сприяють підвищенню рівня соціальної напруги, діють на шкоду інформаційній безпеці України, створюють неприйнятні ризики і фактично грають на користь агресору. Про це свідчить недвозначна реакція українського суспільства на цю законодавчу ініціативу.
Враховуючи зазначене, при розгляді проекту Закону Вашим Комітетом, просимо врахувати надані ІнАУ зауваження та прийняти висновок про відхилення проекту Закону через невідповідність вимогам законодавства, наслідком прийняття якого буде порушення прав та законних інтересів громадян України та неприйнятне збільшення соціальної напруги.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК