Голові Комітету Верховної Ради України
з питань економічного розвитку
НАТАЛУСІ Д.А.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань правової політики
МАСЛОВУ Д.В.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань фінансів, податкової та митної політики
ГЕТМАНЦЕВУ Д.О.
Вих. № 90/1-4
від 11.10.2022 року
Щодо зауважень до проекту Закону (№ 6134 від 05.10.2021)
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 230 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з приводу наступного.
05 жовтня 2021 року у Верховній Раді України за № 6134 зареєстровано проект Закону про захист прав споживачів (далі – проект Закону), ініційований Кабінетом Міністрів України.
ІнАУ листом від № 145/1-4 від 11.10.2021 (https://inau.ua/document/lyst-no-1451-4-vid-11102021-vru-shchodo-propozytsiy-do-proektu-zakonu-pro-zakhyst-prav) надавала зауваження та пропозиції до проекту Закону.
06 жовтня 2022 року проект Закону прийнято за основу із скороченням строку підготовки до 2-го читання.
Тому, звертаємось до Вас повторно та просимо при підготовці проекту Закону до 2-го читання врахувати наступне.
У пункті 5 частини другої статті 31 проекту Закону пропонується встановити право компетентного органу у разі ненадання суб’єктом господарювання достовірної інформації на веб-сайті про його найменування, місцезнаходження, що унеможливлює здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з метою поновлення порушених прав споживачів, звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до веб-сайту (частини веб-сайту, програмного забезпечення) такого суб’єкта господарювання. У цьому ж положенні передбачено право компетентного органу звернення до провайдера інтернет-послуг з метою відновлення доступу до веб-сайту.
Також пропонується встановити, що порядок обмеження та відновлення доступу до веб-сайту суб’єкта господарювання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 125 Закону України «Про електронні комунікації» постачальники електронних комунікаційних послуг не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їхніми мережами, крім випадків, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згадані норми проекту Закону також не відповідають статті 12 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» від 8 червня 2000 року, якою встановлено, що у разі, коли надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі інформації, що надається одержувачем послуг, всередині мережі зв’язку або надання доступу до мережі зв’язку, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за передану інформацію при умові, що постачальник:
a) не є ініціатором передачі;
b) не обирає одержувача передачі;
c) не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі.
Законодавством наразі не встановлено загальні норми, які б визначали порядок та процедури обмеження доступу до веб-сайту і при цьому забезпечували захист прав інших користувачів при наданні телекомунікаційних послуг, тобто, відсутні нормативно-правові акти як такі дії виконати технічно, так і їх послідовність унормована юридично.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері електронних комунікацій визначені у статті 5 Закону України «Про електронні комунікації».
Враховуючи зазначене, норма у проекті Закону про те, що порядок обмеження та відновлення доступу до веб-сайту суб’єкта господарювання буде встановлюватись Кабінетом Міністрів України, зокрема, в частині встановлення зобов’язань до операторів, провайдерів телекомунікацій, буде суперечити пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України.
Крім того, звертаємо увагу на те, що обов'язок про надання інформації щодо найменування, місцезнаходження тощо згідно ч.10 ст.13 та ч.1 ст.16 проекту Закону покладається лише на ті суб’єкти господарювання, які надають інформацію про продукцію, та/або надають можливість укласти договір дистанційно. Тобто для веб-сайтів, на яких не міститься інформація про продукцію, а також для веб-сайтів, які не надають можливості укласти договір дистанційно, такої вимоги немає. Але при цьому п.5) ч.2 ст.31 передбачено право компетентного органу звернутися до провайдерів для блокування будь-якого сайту, у разі ненадання суб’єктом господарювання достовірної інформації на веб-сайті про його найменування, місцезнаходження. Отже, коло суб'єктів, щодо яких можуть бути застосовані санкції, є значно більшим кола суб'єктів, щодо яких встановлено обов'язок, за невиконання якого ці санкції можуть бути застосовані. Тут вбачається маніпулятивність із нормами законопроекту, закладення корупційної складової та основи для започаткування цензури та диктатури.
Також, вчергове, звертаємо Вашу увагу, що технічно блокування і видалення контенту в мережі Інтернет можливе лише в разі його виконання володільцем веб-сайту або дата-центром, де розміщений цей контент. Коректне блокування контенту в мережі Інтернет провайдерами доступу технічно неможливе, про що свідчить також негативний вітчизняний досвід спроб впровадження блокування на доступі з 2017 року і про це вже неодноразово зазначалось нами до усіх державних інституцій.
Крім цього, ІнАУ постійно та послідовно відстоює принцип, що будь-яке обмеження доступу в мережі Інтернет повинно відбуватись виключно і лише на підставі рішення суду, а не рішень окремих посадовців.
Зважаючи на технічні аспекти функціонування мережі Інтернет:
блокування (видалення) інтернет-контенту має відбуватись виключно на підставі рішення суду;
блокування (видалення) інтернет-контенту має здійснюватися володільцем веб-сайту або, в разі його недоступності – дата-центром, де розміщений цей контент;
в разі іноземної юрисдикції володільця веб-сайту або дата-центру блокування (видалення) інтернет контенту здійснюється із застосуванням міжнародних правових механізмів.
З урахуванням наведеного, єдиний порядок та процедури обмеження та відновлення постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг доступу до веб-сайту можливий у спеціальному законі, а не в кожному законі окремо із різними вимогами. В обов’язковому порядку має бути розроблено підзаконний нормативно-правовий акт, який визначатиме технічні процедури та послідовність виконання постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг таких вимог держаних органів.
В противному разі, за відсутності таких законодавчих норм, з огляду на впровадження занадто високих розмірів адміністративно-господарських санкцій, які може накладати регуляторний орган у сфері електронних комунікацій (НКЕК) відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, прийняття положень, подібних, як у проекті Закону, сприймаємо не інакше як навмисне руйнування державними органами існуючої моделі існування українського ринку електронних комунікацій. Але, це не лише руйнування цієї сфери, створення монопольних утворень, ліквідація малих субєктів господарювання, а й позбавлення споживача (населення) отримання електронних комунікаційних послуг, зокрема, доступу до мережі Інтернет, на конкурентних умовах, з високою їх якістю та помірними цінами, ймовірні порушення прав суб’єктів, чиї веб-сайти, без рішення суду, буде заблоковано.
Враховуючи наведене, просимо Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку пункт 5 частини другої статті 31 проекту Закону виключити.
Як альтернативну, пропонуємо таку його редакцію:
“5) у разі ненадання суб’єктом господарювання на веб-сайті, на якому міститься інформація про продукцію, та/або надається можливість укласти договір дистанційно, достовірної інформації про його найменування, місцезнаходження, що унеможливлює здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з метою поновлення порушених прав споживачів, має право звертатися до суду щодо обмеження доступу до веб-сайту (частини веб-сайту, програмного забезпечення) такого суб’єкта господарювання».
У разі застосування заходу реагування у формі обмеження доступу до веб-сайту (частини веб-сайту, програмного забезпечення) відповідні судові рішення в установленому порядку доводяться до виконання власнику (володільцю) веб-сайту, або реєстранту відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, або постачальнику послуг хостингу (дата-центру). Власник (володілець) веб-сайту, або реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, або постачальник послуг хостингу (дата-центру) зобов’язані впродовж трьох робочих днів з дня отримання судового рішення обмежити доступ до відповідного веб-сайту.”
Інші Комітети просимо внести пропозиції або поправки від народних депутатів ваших комітетів до Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку з метою їх врахування в тексті проекту Закону.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України Олександр Савчук