Лист № 08/1-3 від 03.02.2022 ВРУ щодо зауважень до проекту Закону реєстр. №6565 від 28.01.2022

Вихідні реквізити
Вих. № 08/1-3 від 03.02.2022
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
Комітет Верховної Ради України з питань правової політики
Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку
Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань правової політики

КОСТІНУ А.Є.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань економічного розвитку

НАТАЛУСІ Д.А.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань антикорупційної політики

РАДІНІЙ А.О.

Вих. № 08/1-3

від 03.02.2022

 

Щодо зауважень до проекту Закону

(№ 6565 від 28.01.2022)

 

Інтернет Асоціація України, яка об’єднує понад 230 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

28 січня 2022 року у Верховній Раді України за № 6565 зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безперешкодної реалізації Антимонопольним комітетом України повноважень у сфері захисту економічної конкуренції та захисту від недобросовісної конкуренції (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Маслов Д.В., Потураєв М.Р. та інші.

Проектом Закону пропонується внести зміни до ГПК України та КАС України, встановивши, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень, розпоряджень та інших актів органів Антимонопольного комітету України, а також встановлення для органів Антимонопольного комітету України, його посадових осіб, державних уповноважених Антимонопольного комітету України заборони вчиняти певні дії або утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з повноважень, визначених Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Як зазначається у Пояснювальній записці до проекту Закону, то необхідність прийняття такого Закону зумовлена тим, що, здійснюючи повноваження, Комітет стикається з протидією осіб, діяльність яких стає об’єктом розслідувань, які, зловживаючи своїми правами, в судовому порядку забороняють Комітету приймати будь-які рішення у межах розслідувань, зупиняють дію рішень, розпоряджень Комітету (у тому числі фактично забороняючи проводити подальше розслідування), таким чином затягуючи та блокуючи його роботу.

На наше переконання, запропоновані положення у проекті Закону, навпаки, можуть мати наслідком порушення прав суб’єктів господарювання від незаконних дій органів Антимонопольного комітету України та містять ознаки таких, що не відповідають Конституції України.

Зокрема, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначає, що «в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України (254к/96-ВР ) необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.»

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статей 7 та 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на звернення до господарського суду гарантоване і ГПК України. Так, у частинах першій-другій статті 4 ГПК України зазначається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 137 ГПК України наведено виключний перелік заходів забезпечення позову. Із супровідних документів до проекту Закону взагалі не зрозуміло, чим саме керуються ініціатори проекту Закону, створюючи, в порушення Конституції України, прецедент по непоширенню норм загального законодавства по відношенню до рішень, розпоряджень та інших актів органів Антимонопольного комітету України, а також дій для органів Антимонопольного комітету України, його посадових осіб, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, позбавляючи, цим самим, права оскаржувати такі дії.

Слід зазначити, що це не «особи» «зупиняють дію рішень, розпоряджень Комітету» (як вказується у Пояснювальній записці до проекту Закону), а саме суд виносить свої рішення про забезпечення позову. Тому, запропоновані зміни до статті 137 ГПК України не узгоджуються і зі статтею 86 ГПК України, де визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто, ініціатори проекту Закону фактично поставили під сумнів, в т.ч. законність судових рішень по даній категорії справ.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

У статті 5 КАС України також встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

На наше переконання, ініціатори проекту Закону, відверто лобіюючи інтереси Антимонопольного комітету України, який, на сьогодні, відповідно до закону, має широкі повноваження задля ефективності виконання покладених на нього завдань, не враховують права та законні інтереси суб’єктів дослідження органами Антимонопольного комітету України.

 

Враховуючи вищенаведене, при розгляді проекту Закону вашим комітетом, просимо врахувати надані у цьому листі зауваження та прийняти висновок про доцільність відхилення проекту Закону через невідповідність вимогам законодавства, наслідком прийняття якого буде порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                Олександр Савчук