Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Вих. № 43
від 24.04.2023
Інформація на лист від 14.04.2023 № 04-33/14-2023/78472
Шановний Михайле Валерійовичу!
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та, у відповідь на Ваш лист від 14.04.2023 № 04-33/14-2023/78472, надаємо зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення розгортання високошвидкісних мереж електронних комунікацій при відбудові населених пунктів та адаптації законодавства до вимог Директиви ЄС 2014/61» (далі – проект Закону), який опрацьовується у Вашому Комітеті.
В цілому, ІнАУ підтримує положення, відображені у проекті Закону.
Разом з тим, нами неодноразово зверталася увага, що Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ) повинен містити положення, які б передбачали відповідальність власників (володільців) інфраструктури об’єкта доступу за невиконання вимог цього Закону.
Тому, пропонуємо це питання доопрацювати у проекті Закону.
Як альтернатива, ще у 2021 році, ІнАУ було опрацьовано пропозиції змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачити адміністративну відповідальність власників (володільців) інфраструктури об’єкта доступу за порушення законодавства про доступ, які були направлені, в т.ч. і до Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації листом від 03.12.2021 № 170/1-2 (ці пропозиції додаються до листа).
Крім зазначеного, у запропонованому тексті проекту Закону пропонуємо звернути увагу на таке:
1. У абзацах 3 та 4 частини третьої, якою пропонується доповнити Закон про доступ, необхідно уточнити, на які саме адреси повинні направлятись замовниками електронні повідомлення. Пропонуємо це пов’язати із даними, які подаються суб’єктом господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також уточнити про яку регуляторну платформу йдеться у проекті цього положення.
Без конкретизації інформації про електронну адресу, вважаємо, питання направлення/отримання звернень не буде вирішене, оскільки власник інфраструктури об’єкта доступу, у разі його небажання отримувати інформацію від замовника, матиме можливість маніпулювати тим, що він не отримував електронного листа, або електронна адреса ним не використовується тощо.
З урахуванням наведеного, пропонуємо таку редакцію:
«письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронних комунікацій (електронне звернення). Електронне звернення може бути направлене до власника інфраструктури об’єкта доступу напряму на електронну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або іншу відому електронну адресу, або через електронну регуляторну платформу регуляторного органу, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку.».
2. У частині третій статті 12, у якій запропоновані зміни до Закону про доступ, пропонуємо встановити чіткий перелік виключних випадків, коли отримання та виконання технічних умов з доступу не є обов’язковими. Відсутність такого переліку та зазначення загальною фразою «в інших випадках, передбачених цим законом» буде породжувати різночиння цього положення закону власниками інфраструктури об’єкта доступу та замовниками, що, відповідно, породжуватиме різне його застосування та невиконання.
3. У змінах, запропонованих до пункту 7 частини другої статті 14 Закону про доступ, пропонуємо виключити слова «при переукладенні або продовженні дії договору з доступу».
З огляду на зазначене, пропонуємо зазначене положення викласти у редакції:
«7) у разі використання одних і тих самих елементів інфраструктури об’єкта доступу іншими замовниками, власник зобов’язаний переглянути та здійснити перерозподіл розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів доступу пропорційно кількості замовників.».
Така пропозиція зумовлена тим, що запропонована редакція положення не буде застосовуваною на практиці, адже переукладення договору з доступу може не відбуватись взагалі (крім того, у Законі про доступ не визначено, що це – переукладання договору з доступу). А ініціатива замовника щодо зобов’язання власника інфраструктури об’єкта доступу не прописана у Законі про доступ, тобто, як це фактично повинно відбуватись.
Таким чином, запропонована ІнАУ редакція до проекту Закону вирішуватиме проблему, яка зобов’язуватиме усіх власників інфраструктури об’єкта доступу в обов’язковому порядку встановлювати розмір плати за доступ пропорційно між усіма замовниками, які використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкта доступу, не прив’язуючись до події переукладення або продовження дії договору з доступу.
4. У пункті 5 частини п’ятої статті 17, якою пропонується доповнити Закон про доступ, перед словами «тимчасово окупованих» пропонуємо доповнити словом «деокупованих». Відповідно до рішення НЦУ про Алгоритм дій постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг фіксованого зв’язку та фіксованого доступу до Інтернет, в умовах воєнного стану і втрати контролю над мережами надання електронних комунікаційних послуг на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, має певні особливості.
Аналогічна пропозиція змін стосується і до пункту 4³ розділу VI Закону про доступ.
5. Звертаємо увагу, що в пропозиціях до пункту 4⁴ розділу VI Закону про доступ (у тексті проекту Закону), допущено помилку. Проте, очевидно, дана пропозиція щодо законодавчих змін буде стосуватись лише операторів мобільного зв’язку. По-перше, вважаємо, що умови для розвитку та розгортання електронних комунікаційних мереж як для мобільного зв’язку, так і для фіксованого, в законодавстві повинні бути однаковими, не містити дискримінаційних/привілейованих умов для якогось із цих способів зв’язку. По-друге, перед впровадженням такого законодавчого положення, необхідно розуміти ситуацію, скільки опор зовнішнього освітлення є такими, несуча здатність яких не відповідає вимогам розміщення технічних засобів електронних комунікацій. Чи не виникатиме потім спір з недопуску інших замовників для розміщення технічних засобів електронних комунікацій до таких реконструйованих (відремонтованих тощо) опор зовнішнього освітлення та чи не зловживатимуть власники об’єктів інфраструктури можливістю суцільної реконструкції (модернізації, капітального ремонту) опор зовнішнього освітлення за рахунок замовників? Запропонований проект законодавчого положення не містить відповіді на такі питання.
Крім того, критично відносимось до впровадження на рівні законів положень, які визначають можливість дотування одних суб’єктів господарювання за рахунок інших.
Тому, пропонуємо дане положення або виключити із тексту проекту Закону, або доопрацювати з урахуванням поданих зауважень.
Проте, якщо Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації наполягає на доповненні Закону про доступ пунктом 4⁴ розділу VI саме у запропонованій редакції, з метою недопущення встановлення дискримінаційних умов та порушення прав окремих постачальників електронних комунікаційних послуг, просимо отримати офіційну позицію з даного питання від Антимонопольного комітету України.
Додаток: копія листа ІнАУ від 03.12.2021 № 170/1-2 з додатками.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК