Голові Верховної Ради України
ПАРУБІЮ А.В.
Голові Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики
СЮМАР В.П.
Голові Комітету з питань інформатизації та зв'язку
ДАНЧЕНКУ О.І.
Голові Комітету з питань європейської інтеграції
Іоновій М.М.
Вих. № 99/1-4
від 25 квітня 2019 року
Щодо проекту Закону про авторське право і суміжні права
(реєстр. № 10143 від 12.03.2019 р.)
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 суб’єктів господарювання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, засвідчує Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.
Верховною Радою України зареєстровано проект Закону про авторське право і суміжні права (реєстр. № 10143 від 12.03.2019 р.), поданий народними депутатами України О. Білозір, І. Сусловою та іншими (далі – Проект Закону).
Головний профільний парламентський Комітет з питань науки і освіти у своєму висновку від 20.03.2019 р. рекомендує Верховній Раді за результатами розгляду в першому читанні прийняти проект Закону за основу, незважаючи на заперечення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ), яке вважає, що низка положень законопроекту не узгоджується з відповідними нормами Угоди про асоціацію і суперечить іншим міжнародним договорам у сфері авторського права і суміжних прав.
ІнАУ поділяє висновки МЕРТ з огляду на наступне.
І. Законопроект передбачає використання терміну «кабельна ретрансляція».
Запропоновано наступну дефініцію цього терміну:
«кабельна ретрансляція - прийом і одночасне передавання телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах організацій мовлення, за умови що початкова трансляція такої передачі здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України».
В той же час Верховною Радою України у 2002 році було прийнято Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення».
В статті 3 Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим, 26 жовтня 1961) надано наступне визначення:
«під "ретрансляцією" мається на увазі одночасна передача телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією мовлення».
Відповідно до визначення терміну «ретрансляція», наданому в акті міжнародного права, який ратифіковано ВРУ, суттєвою ознакою «ретрансляції» є участь в цьому процесі виключно організацій мовлення.
Текст статті 3 Міжнародної конвенції в частині визначення терміну «ретрансляція» викладено з дотриманням вимог правового принципу забезпечення технологічної нейтральності. Це означає, що правове регулювання, пов’язане з здійсненням ретрансляції здійснюється незалежно від виду та типу технологій прийому та передавання будь-якої телерадіопродукції (передач організацій мовлення).
Порівняльно-правовий аналіз дозволяє виділити наступні основні недоліки запропонованої дефініції терміну «кабельна ретрансляція».
- Виділення окремої технології передачі телерадіопродукції призводить до дискримінації учасників ринку телерадіомовлення, до створення нерівних умов здійснення діяльності в цій сфері.
- Штучне, необґрунтоване та несподіване розширення кола суб’єктів правового регулювання, пов’язаного з ретрансляцією телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією мовлення, за рахунок введення у перелік суб’єктів крім телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги ще і не зрозумілих та чітко не визначених «інших осіб». Таке розширення призводить до виникнення невизначеності у правовому регулюванні, що створює широке поле для корупції та зловживань.
- Формулювання, яке міститься у дефініції, – «…, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах організацій мовлення…» дозволяє віднести до «кабельної ретрансляції» передачу іншими особами творів, виконань, фонограм, відеограм, які не є складовими телепродукції.
До яких негативних соціальних та правових наслідків це може привести не важко уявити тому, що визначення прав суб’єктів авторського права на такій хибній правової позиції має ризики постійного виникнення непорозумінь і спорів з подальшим зверненням до суду.
Таким чином, редакція дефініції терміну «кабельна ретрансляція», що запропонована у законопроекті, має низку недоліків:
- Не відповідає положенням Конституції України (ст.9), оскільки на відповідає вимогам Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка ратифікована ВРУ;
- Виходить за межі правового регулювання у сфері телерадіомовлення, визначених базовими законами (Закон Украйни «Про телебачення та радіомовлення») та актами міжнародного права (Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення);
- Створює потужні джерела для зловживань та корупційної діяльності;
- Створюється ситуація правової невизначеності у правовому регулюванні в зазначеній сфері.
ІІ. Частина 9 статті 13 Майнові авторські права.
Відповідно до частини 9 статті 13 законопроекту:
«9. Незалежно від відчуження відповідно до закону або договору всіх або частини майнових прав на твір, зазначених в пункті 1 частини першої цієї статті, автор має право на отримання спеціальної (справедливої) винагороди, яка встановлена цим Законом і (або) Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", за умови передачі цього права в колективне управління, щодо:
….
4) кабельної ретрансляції творів;
…».
Використання терміну «кабельної ретрансляції творів» суперечить вимогам засадничим нормативно-правовим актам: базовому закону (Закон Украйни «Про телебачення та радіомовлення») та акту міжнародного права (Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення). Зазначені нормативно-правові акти в якості об’єкту ретрансляції виключно лише телерадіопродукцію. Підміна у частині 9 статті 13 законопроекту терміну «телерадіопродукція» терміном «твори» призводить до протиправного розширення сфери правового регулювання.
Таким чином, зміст ч. 9 статті 13 в частині п.п.» 4) кабельної ретрансляції творів» має низку недоліків:
1. Не відповідає положенням Конституції України (ст.9), оскільки на відповідає вимогам Міжнародної конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка ратифікована ВРУ;
2. Виходить за межі правового регулювання у сфері телерадіомовлення, визначених базовими законами (Закон України «Про телебачення та радіомовлення») та актами міжнародного права (Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення);
3. Створює потужні джерела для зловживань та корупційної діяльності.
Враховуючи вищенаведене, вимагаємо виключити із тексту проекту Закону, визначення терміну «кабельна ретрансляція» та пп. 4 ч. 9 статті 13.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України О. Федієнко