Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Вих. № 86
від 13.07.2020
Пропозиції до проекту Закону
Шановний Михайле Валерійовичу!
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.
Комітетом з питань цифрової трансформації запропоновано для обговорення проект Закону про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері електронних комунікацій та поштового зв’язку України.
ІнАУ, ознайомившись із змістом проекту Закону, у встановлений термін, надає такі пропозиції до його тексту:
1. У частині третій статті 3 проекту Закону зазначається, що Регулятор комунікацій діє як державний колегіальний орган шляхом видання рішень, які є обов’язковими для виконання суб’єктами ринку електронних комунікацій, радіочастотного спектру та поштового зв’язку України.
Пропонуємо редакційно доопрацювати це положення, оскільки Регулятор комунікацій, як державний колегіальний орган у своїй діяльності не лише виноситиме рішення, а й здійснюватиме інші повноваження. Проте, із запропонованої редакції, можна зробити висновок, що лише у прийнятті рішень полягатиме статус державного колегіального органу.
2. У частині першій статті 4 проекту Закону пропонуємо вираз «забезпечення безпеки електронних комунікацій» вилучити із тексту, як такий, що далі не застосовується та не розкривається по змісту проекту Закону (є лише вирази «інформаційна безпека» та «поштова безпека»). Відтак, не зрозуміло, які саме повноваження запропоновано Регулятору комунікацій до виконання у цій частині.
3. Пункт 6 частини другої та пункт 9 частини третьої статті 4 проекту Закону уточнити або виключити. Існування таких невизначених положень далі у Законі може створювати спірність повноважень Регулятора комунікацій.
4. Звертаємо Вашу особливу увагу, що ІнАУ наразі і надалі не підтримуватиме ініціативу, зазначену у частині третій статті 5 проекту Закону, зокрема, де пропонується, що рішення Регулятора комунікацій не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про електронні комунікації».
Крім того, таке формулювання вже суперечить частинам п’ятій-шостій статті 7 проекту Закону про електронні комунікацій (№ 3014), де зазначено:
«5. Нормативно-правові акти регуляторного органа підлягають розгляду та обов’язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, в тому числі розгляду відповідно до закону про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
Відмова в погодженні та державній реєстрації нормативно-правових актів регуляторного органа можлива лише у разі їх невідповідності Конституції та законам України чи міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
6. Будь-які нормативно-правові акти, рішення, дії чи бездіяльність регуляторного органа щодо регулювання сфер електронних комунікацій та радіочастотного спектра можуть бути оскаржені виключно в судовому порядку.
Регуляторний орган розміщує на електронній регуляторній платформі інформацію про таке оскарження та його результати.»
Регулятор комунікацій не є конституційним органом, відтак, вважаємо, його регуляторна діяльність повинна відбуватись за процедурами законодавства про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
5. У частині третій статті 5 проекту Закону також запропоновано, що рішення Регулятора комунікацій можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
Якщо взяти до прикладу аналогію із статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», то там передбачено випадки, коли виконання рішення органу Антимонопольного комітету України зупиняється, зокрема, на час розгляду справи у суді.
Зважаючи на велику завантаженість судів справами та недотримання ними тих строків розгляду справ, які визначені положеннями процесуальних кодексів, пропонуємо у частині третій статті 5 проекту Закону також зазначити випадки, коли рішення Регулятора комунікацій зупинятиметься на час розгляду у суді. В противному разі, суб’єктам господарювання може бути нанесено фінансової шкоди.
6. Виправити незначні описки, наприклад, у пунктах 10, 11 частини першої статті 7 проекту Закону.
7. У частині другій статті 7 проекту Закону слово «відповідного» видалити.
8. Неоднозначно сприймаються та пропонуємо із частини першої статті 12 проекту Закону видалити пункт 1, адже ознайомлюватися з документами, які надходять до Регулятора комунікацій, та документами, що розробляються, опрацьовуються Регулятором комунікацій, його апаратом, це не право Голови та членів Регулятора комунікацій, а їх обов’язок.
9. У частині сьомій статті 14 зазначається, що рішення Регулятора комунікацій, що мають ознаки регуляторних актів набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні – «Офіційний вісник України».
Пропонуємо переглянути дане положення, оскільки, не зрозуміло, за яким критерієм і чому саме обрано це єдине друковане видання.
10. Пункт 2 частини першої статті 16 проекту Закону доповнити новим абзацом такого змісту:
«2) здійснює повноваження, передбачені Законами України «Про електронні комунікації», «Про поштовий зв’язок» та іншими законами, в тому числі:
…
врегулювання спорів, пов’язаних із доступом до інфраструктури об’єктів доступу;
…»
Обґрунтування: У статті 5 Директиви 2014/61/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 травня 2014 року про заходи, спрямовані на зменшення витрат на розгортання високошвидкісних мереж електронного зв’язку зазначено:
«3. Якщо протягом строку один місяць починаючи з дати отримання офіційного запиту на переговори не було досягнуто домовленості щодо координування будівельних робіт на підставі частини 2 цієї статті, держави-члени повинні забезпечити право будь-якої сторони передати це питання на розгляд до компетентного національного органу з врегулювання спорів.»
Проте, в країні, не дивлячись на постійні спори між власниками (володільцями) інфраструктури об’єктів доступу та операторами телекомунікацій питання, хто саме (який державний органи чи-то органи) можуть вирішувати дане питання, так і не визначено. Розгляд цієї категорії спорів у суді, наразі, є довготривалим. Тому, пропонується, поряд з можливістю судового врегулювання даної категорії спорів, надати повноваження і Регулятору комунікацій, закріпивши відповідні положення у проекті Закону.
11. Також, у зв’язку з виключенням з тексту проекту Закону про електронні комунікації (№ 3014) статей 7 та 8, якими пропонувалося визначити статус та повноваження регуляторного органу, і намірами законодавчого врегулювання зазначених питань в цьому проекті Закону, просимо врахувати при підготовці цього проекту Закону щодо регуляторного органу в розділі про повноваження регуляторного органу наступну позицію (повноваження):
«встановлення граничних тарифів, правил надання і отримання доступу до кабельної каналізації електронних комунікацій та правил надання її в користування.»
12. Крім того, із проекту Закону № 3014 статті 10 «Прозорість діяльності регуляторного органа» та 11 «Електронна регуляторна платформа» пропонуємо видалити та включити до цього проекту Закону.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України А. Пятніков