Голові Комітету Верховної Ради України з питань
гуманітарної та інформаційної політики
ПОТУРАЄВУ М.Р.
Вих. № 49
від 22.05.2023
Щодо пропозицій до проекту Закону
(№ 9206 від 13.04.2023)
Шановний Микито Руслановичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з приводу наступного.
13 квітня 2023 року у Верховній Раді України за № 9206 зареєстровано проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо імплементації норм європейського законодавства у національне законодавство України шляхом імплементації окремих положень acquis ЄС у сфері аудіовізуальної реклами (Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року) та до деяких інших законів (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Потураєв М.Р., Кравчук Є.М. та інші.
2 травня 2023 року проект Закону включено до порядку денного засідання Верховної Ради України та прийнято за основу із доопрацюванням.
Враховуючи зазначене, при доопрацюванні тексту проекту Закону просимо врахувати наступне.
І. У проекті Закону застосовується термін «рекламне агентство». Зокрема, відповідно до положення у частині другій статті 8, якою пропонується доповнити Закон України «Про рекламу», «рекламним агентством» пропонується визнати особу, яка замовляє розповсюдження реклами на замовлення «інших рекламодавців». Проте, дуже часто рекламні агентства замовляють розповсюдження реклами на замовлення не прямих рекламодавців, а й на замовлення інших рекламних агентств.
Крім того, оскільки цей термін використовується у проекті Закону неодноразово, вважаємо за доцільне надати визначення цього терміну у статті 1 Закону України «Про рекламу».
З урахуванням наведеного, пропонуємо:
1. Статтю 1 Закону України «Про рекламу» (пункт 1 проекту Закону) доповнити терміном: «рекламне агентство – особа, яка замовляє розповсюдження реклами на замовлення своїх клієнтів (рекламодавців або інших рекламних агентств);».
2. Пункт 18 статті 1 Закону України «Про рекламу» (пункт 1 проекту Закону) змінити та викласти у такій редакції: «18) рекламодавець – особа, яка є кінцевим замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;».
3. Видалити положення із частини другої статті 8 п'ятий абзац (доповнення до Закону України «Про рекламу») (пункт 8 проекту Закону).
4. Видалити положення із частини другої статті 11 другий абзац (доповнення до Закону України «Про рекламу») (пункт 10 проекту Закону).
ІІ. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про медіа», іноземні лінійні медіа, крім тих, які походять з країн, що є державами – членами Європейського Союзу, можуть поширюватися на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа у порядку, встановленому цією статтею.
Разом з цим вважаємо, що це положення Закону не повністю враховує вимоги Європейської конвенції про транскордонне телебачення, зі змінами, внесеними Протоколом від 9 вересня 1998 року, яку ратифіковано із заявою та застереженням Законом № 687-VI (687-17) від 17.12.2008.
З урахуванням наведеного, пропонуємо частину першу статті 66 Закону України «Про медіа» змінити та викласти у редакції:
«1. Іноземні лінійні медіа, крім тих, які походять з країн, що є державами - членами Європейського Союзу, а також підписантів Європейської конвенції про транскордонне телебачення, можуть поширюватися на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа у порядку, встановленому цією статтею».
ІІІ. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про медіа», територіальна категорія, в межах якої діє провайдер аудіовізуальних сервісів, визначається відповідно до критеріїв, визначених частиною п’ятою статті 10 цього Закону. Зокрема, відповідно до цього положення Закону, територіальними категоріями каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж є:
1) загальнонаціональна категорія – територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти не менше ніж половини областей України;
2) регіональна категорія – територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти декількох, але не більше ніж половини областей України;
3) місцева категорія – територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти в межах однієї області України;
4) закордонне мовлення.
Проте, такий розподіл провайдерів аудіовізуальних сервісів саме за територіальними категоріями не вважаємо правильним та справедливим. За таким підходом, наприклад, ОТТ провайдер, який має 5 тис. абонентів, підпадає під загальнонаціональну категорію. Провайдери, які мають до 1 млн абонентів чи більше та територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти декількох, але не більше ніж половини областей України, відносяться до регіональної категорії. І, до місцевої категорії може відноситись провайдер, який надає послуги лише в межах однієї області, проте, може мати, до прикладу, 150 тис. абонентів. Відповідно, доходи від діяльності у таких провайдерів різні.
Відповідно до Закону України «Про медіа» суб’єкти у сфері медіа та постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра подають до Національної ради звітність та відомості. Наразі, Національною радою розроблено та оприлюднено для обговорення проект Методики обліку кількості користувачів медіа-сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів та порядку подання цієї інформації Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.
З огляду на зазначене, для цілей Закону України «Про медіа», пропонуємо здійснювати розподіл провайдерів аудіовізуальних сервісів не за територіальними категоріями, а залежно від кількості абонентів (користувачів медіа-сервісів).
Тому, частину четверту статті 17 Закону України «Про медіа» пропонуємо змінити. Для розгляду пропонуємо таку редакцію:
«4. Категорія, в межах якої діє провайдер аудіовізуальних сервісів, визначається відповідно до кількості користувачів медіа-сервісів, визначених відповідно до Методики обліку кількості користувачів медіа-сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів:
великі – кількість користувачів медіа-сервісів понад 2 мільйони;
середні – кількість користувачів медіа-сервісів від 700 тисяч до 2 мільйонів;
малі – кількість користувачів медіа-сервісів до 700 тисяч.».
З урахуванням цього, внести відповідні зміни до частини третьої статті 93 Закону України «Про медіа» та, за потреби, до інших положень.
IV. Проектом Закону пропонується внести доповнення до підпункту г пункту 5 статті 67 щодо необхідності подачі заявником при реєстрації даних щодо «місцезнаходження головної станції провайдера аудіовізуальних сервісів».
Вважаємо таку новацію недоцільною і пропонуємо видалити цю фразу з огляду на наступне:
-
нормативне визначення поняття «головна станція» в законодавстві України відсутнє;
-
головна станція – це комплекс програмно-технічних засобів, які можуть бути рознесені територіально, в тому числі в хмарних сервісах, тому визначити її місцезнаходження може бути проблематично;
-
в нових комплексах головна станція може бути взагалі відсутня;
-
в разі застосування реєстраційного принципу суб’єктів у сфері медіа не зрозуміла необхідність подання такої інформації.
V. Повторно звертаємось з проханням та просимо розглянути пропозиції ІнАУ, які було надано до Вашого комітету листом від 07.09.2022 № 81/1-4, зокрема, щодо пропозицій до статей 8 та 27 Закону України «Про рекламу».
Про результати розгляду цих пропозицій до проекту Закону просимо повідомити письмово.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК