Голові Державної служби спеціального
зв’язку та захисту інформації України
ЩИГОЛЮ Ю.Ф.
Вих. № 44
від 26.04.2023
Щодо проекту постанови КМУ «Про затвердження Правил
надання та отримання електронних комунікаційних послуг»
Шановний Юрію Федоровичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ) надає свої зауваження та пропозиції до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг» (далі – проект постанови), яку оприлюднено 10.04.2023 на вебсайті https://cip.gov.ua/ з метою громадського обговорення.
1. У підпункті 28 пункту 4 розділу І «Загальна частина» проекту Правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг (далі – проект Правил) пропонується таке визначення: «особовий рахунок абонента – персональний рахунок, який постачальник послуг відкриває в білінговій системі для абонента й на якому ведеться кількісний та вартісний облік усіх наданих абоненту послуг, додаткових послуг, пакетів послуг та сервісів, а також облік платежів абонента;».
У зв’язку з цим, виникає питання: чому особовий рахунок абонента відкривається лише в білінговій системі? Який загальний законодавчий акт, в т.ч. щодо ведення бухгалтерського обліку, визначає для суб’єктів господарювання такий обов’язок? Чи досліджено питання ефективності реалізації цього положення постачальником електронних комунікаційних послуг, яким послуги надаються незначній кількості абонентів у невеликих населених пунктах, вартість установлення білінгових систем, їх обслуговування та його потребу та обов’язок відповідно до законодавства при наданні послуг доступу до Інтернету фіксованого зв’язку тощо? Крім того, у підпункті 13 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил запропоновано, що використання білінгових систем є обов’язковим лише у разі встановлення плати залежно від часу чи обсягу споживання наданих послуг (тривалість часу, обсяг даних, кількість повідомлень та сеансів зв’язку), тобто, не в усіх випадках надання електронних комунікаційних послуг.
Таким чином, встановлення білінгової системи, відповідно до Закону, не є обов’язковим для постачальників, а запропонована редакція підпункту 28 пункту 4 розділу І «Загальна частина» проекту Правил суперечить частині восьмій статті 105 та іншим положенням Закону України «Про електронні комунікації». Крім того, якщо постачальник надає послугу доступу до Інтернету фіксованого зв’язку безлімітно, без встановлення обсягу трафіку, та на певний календарний період (рік/місяць/тиждень/день) та саме ці показники визначені при встановленні вартості послуг, тобто відсутня одиниця обліку (чи-то вимірювання відповідно до статті 5 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»), то до такого постачальника не застосовується пункт 3 частини восьмої статті 105 Закону України «Про електронні комунікації».
ІнАУ впродовж років акцентує увагу розробників нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій (електронних комунікацій) на те, що, за своєю сферою, ГСТУ 61-034:2013 «Автоматизовані системи розрахунків за телекомунікаційні послуги. Загальні вимоги та методи випробувань» поширюється на АСР, які є технічними засобами, що застосовуються в телекомунікаційних мережах загального користування та використовуються операторами, провайдерами телекомунікацій, зазначеними у пунктах 1.2 та 1.3 ГСТУ 61-034:2013. Серед цього переліку оператори, провайдери телекомунікацій, які надають послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет споживачам, відсутні.
З огляду на зазначене, пропонується така редакція визначення:
«особовий рахунок абонента – персональний рахунок, який постачальник послуг відкриває для абонента й на якому ведеться облік усіх наданих абоненту послуг, додаткових послуг, пакетів послуг та сервісів, а також облік платежів абонента;».
Проте, якщо розробник вважає за потрібне встановити у Правилах окремі положення, які регулюватимуть діяльність постачальників мобільного та фіксованого зв’язку, то наполягаємо на обов’язковому врахуванні нашої пропозиції щодо визначення терміну «особовий рахунок абонента» для постачальників, які надають послугу доступу до Інтернету фіксованого зв’язку, інших постачальників, до яких не застосовуються положення пункту 3 частини восьмої статті 105 Закону України «Про електронні комунікації».
2. У пункті 9 розділу ІІ «Загальні засади надання та отримання послуг» проекту Правил пропонується встановити, що постачальники послуг не повинні застосовувати дискримінаційні умови надання послуг для кінцевих користувачів з причин, пов’язаних з громадянством кінцевого користувача, місцем його проживання або місцем надання послуги чи іншими ознаками згідно із Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», якщо такі відмінності (обмеження) не обумовлені технічними та економічними умовами надання послуг чи іншими об’єктивними причинами, які передбачені відповідно до закону та цих Правил.
Пропонуємо із цього положення виключити слова «або місцем надання послуги чи іншими ознаками», оскільки:
- що таке дискримінаційні умови за місцем надання послуги чи іншими ознаками у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»? Цей закон визначає засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина, і поняття «дискримінація» у цьому Законі немає такого критерію. Положення, які б розкривали, що таке «дискримінаційні умови за місцем надання послуги чи іншими ознаками» відсутні і у цьому проекті Правил. І про які «інші ознаки» йдеться у проекті цього положення також не зрозуміло. Тобто, запропоноване положення є нечітким;
- питання контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, в т.ч. недопустимості дискримінації конкурентів суб’єктами господарювання, недопустимості встановлення різних цін чи умов при наданні послуг тощо, належить до повноважень та компетенції Антимонопольного комітету України, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. НКЕК, як регуляторний орган у сфері електронних комунікацій та радіочастотного спектра, не наділений повноваженнями досліджувати та встановлювати факти встановлення постачальниками електронних комунікаційних послуг дискримінаційних умов надання послуг.
Проте, відповідно до статті 126 Закону України «Про електронні комунікації», за невиконання вимог, в т.ч. цих Правил, постачальник електронних комунікаційних послуг несе відповідальність у вигляді штрафу.
3. У підпункті 20 пункту 22 розділу ІІІ «Інформування щодо надання послуг» проекту Правил слово «продукції» замінити словом «послуг» (технічна помилка).
4. У абзаці 2 пункту 43 розділу VI «Укладення договору про надання послуг» проекту Правил незрозуміле застосування виразу «зафіксованої попередньої згоди». Тобто, потрібно уточнити: попередньої згоди на що? Якщо йдеться про згоду кінцевого користувача на укладення договору, то так і зазначити, без слова «попередньої».
5. У пунктах 54, 55 розділу VIII «Зміна умов договору про надання послуг» проекту Правил уточнити технічну помилку та зазначити «договору про надання послуг».
6. У пункті 55 розділу VIII «Зміна умов договору про надання послуг» проекту Правил уточнити номер статті Закону України «Про електронні комунікації».
Ймовірно, йдеться про статтю 112 цього Закону?
7. У пункті 79 розділу XIII «Кінцеве (термінальне) обладнання» проекту Правил слова «або у визначений ним осіб» замінити словами «або визначених ним осіб» чи-то «у визначений ним спосіб» (технічна помилка).
8. Підпункт 5 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил змінити та привести у відповідність до пункту 2 частини третьої статті 18 Закону України «Про електронні комунікації».
Пропонується така редакція:
«5) надавати в порядку та у випадках, передбачених чинним законодавством, інформацію на запити регуляторного органу та інших органів державної влади в межах їх компетенції та повноважень відповідно до статей 9, 20 Закону України «Про електронні комунікації»;».
Або, із запропонованої у проекті Правил редакції пропонуємо виключити слова: «та інших органів державної влади».
Запропонована у проекті Правил редакція підпункту 5 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг», по-перше, не відповідає статтям 9, 20 Закону України «Про електронні комунікації». А, по-друге, створює підґрунтя того, що постачальники на запити органів державної влади в обов’язковому порядку повинні надавати інформацію, не виключено, що й ту, яка охороняється законом. Натомість, при ненаданні такої інформації, дії постачальника можуть бути розцінені як порушення цих Правил та мати наслідком накладення штрафу на постачальника.
9. Відповідно до підпункту 11 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил, на постачальників послуг (крім послуг міжособистісних електронних комунікацій без використання нумерації) буде покладено зобов’язання здійснювати розрахунок тарифів (цін), виходячи із попиту та пропозицій на ринку, а також залежно від рівня якості послуг з урахуванням отримання прибутку.
Із запропонованого формулювання, яке не ґрунтується на нормах законодавства у сфері цін та ціноутворення, не зрозуміло – як це здійснювати розрахунок тарифів (цін), виходячи із попиту та пропозицій на ринку, тобто, де менше абонентів ціна може бути вищою чи навпаки? Де існує конкуренція, там ціна може бути нижчою, чи ні? Як постачальник повинен враховувати якість послуг?
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб'єкта господарювання.
У статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» також зазначається, що вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Відсутність у нормативно-правовому документі розширеного пояснення, що усі, хто застосовуватиме ці Правила, повинні розуміти, як постачальник повинен формувати ціну «виходячи із попиту та пропозицій на ринку, а також залежно від рівня якості послуг», матиме наслідком різночитання цього положення, різне застосування та маніпулювання ним, а, ще гірше, застосування регуляторним органом на свій розсуд при визнанні порушень у діях постачальника та притягнення його до відповідальності.
Тому, пропонується така редакція:
«здійснювати розрахунок тарифів (цін) на електронні комунікаційні послуги з дотриманням встановленого законодавством порядку формування тарифів (цін) та статті 106 Закону України «Про електронні комунікації»;».
10. Як обов’язок постачальника, у підпункті 13 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил пропонується встановити, що, у разі встановлення плати залежно від часу чи обсягу споживання наданих послуг (тривалість часу, обсяг даних, кількість повідомлень та сеансів зв’язку), використовувати білінгові системи, що мають документи про відповідність технічним вимогам та/або технічним регламентам, видані із врахуванням вимог законодавчо регульованої метрології.
Вчергове, звертаємо увагу розробників проекту Правил на те, що така пропозиція у нормативно-правовому акті не ґрунтується на нормах Закону. Зокрема, у частині восьмій статті 105 Закону України «Про електронні комунікації» зазначається, що з метою забезпечення правильності виставлення рахунків за надані електронні комунікаційні послуги постачальники таких послуг повинні:
1) вести достовірний облік електронних комунікаційних послуг, що надаються ними;
2) зберігати записи про надані електронні комунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом;
3) у разі встановлення плати залежно від часу чи обсягу споживання наданих електронних комунікаційних послуг (тривалість часу, обсяг даних, кількість повідомлень, сеансів зв’язку) враховувати при розрахунках лише повні відповідні одиниці обліку таких послуг згідно з правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг. Поняття повної одиниці обліку послуг визначається правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг.
Якщо послуги доступу до мережі Інтернет або універсальні електронні комунікаційні послуги обліковуються на основі споживання у часі або за обсягом споживання, їхні постачальники пропонують кінцевим користувачам можливість здійснювати контроль за отриманням кожної з цих послуг.
Тобто, Закон України «Про електронні комунікації» покладає на постачальників електронних комунікаційних послуг обов’язки вести достовірний облік електронних комунікаційних послуг, зберігати записи про такі послуги протягом встановленого строку та, у разі встановлення плати залежно від часу чи обсягу споживання наданих електронних комунікаційних послуг, враховувати при розрахунках лише повні одиниці обліку цих послуг, проте, відсутній обов’язок встановлювати білінгові системи.
Особливу увагу розробника звертаємо і на те, що після набуття чинності правилами, постачальники повинні будуть застосовувати білінгові системи. Проте, розробником не враховано, які ще додаткові фінансові витрати покладаються на постачальників для її установлення, обслуговування, сертифікації, повірки тощо. І чи взагалі, в умовах воєнного стану, відсутності фінансів в обігу суб’єктів господарювання, це положення може бути реалізовано? Проте, знову ж таки, невиконання цього положення Правил може мати наслідком накладення штрафу на постачальників.
Також, звертаємо увагу, що на наше переконання, як у частині восьмій статті 105 Закону України «Про електронні комунікації», так і в даному положенні некоректно прописано поняття «тривалість часу», тобто, що це? У проекті Правил відсутнє як визначення цього поняття, так і його конкретизація (розширене тлумачення). Тому, формально, під поняття «тривалість часу» формально може підпадати і тривалість часу у місяць (щомісячна абонплата), і тривалість часу у рік (річна абонплата).
З огляду на зазначене пропонуємо пункт 4 розділу І «Загальна частина» проекту Правил доповнити новим підпунктом, в якому надати визначення терміну:
«тривалість часу – година, хвилина, секунда;».
Крім того, у підпункті 15 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил вже врахована вимога частини восьмої статті 105 Закону України «Про електронні комунікації».
11. Як обов’язок постачальника, у підпункті 14 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил, пропонується встановити проведення вимірювання показників швидкості передавання даних та обліку обсягу інформації при наданні послуг доступу до Інтернету на мережах фіксованого зв’язку згідно з вимогами законодавчо регульованої метрології та Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Проте, пропонуємо дане положення доопрацювати, встановивши посилання на конкретні статті згаданих законів, які встановлюють такий обов’язок. Крім того, не розкрито коли, як та у якому порядку постачальник повинен проводити вимірювання таких показників.
У статті 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині. Методики вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології, що є обов’язковими до застосування, визначаються в нормативно-правових актах або в нормативних документах, на які є відповідні посилання в нормативно-правових актах. Повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб - підприємців на проведення певних вимірювань, не пов’язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом. Результати вимірювань повинні бути доступні юридичним і фізичним особам, які мають щодо них обґрунтований інтерес.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні комунікації», центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра відповідальний за здійснення таких повноважень, як здійснення заходів із забезпечення єдності вимірювань; визначення та періодичне оновлення відповідно до встановлених у затвердженому порядку строків параметрів якості надання універсальних електронних комунікаційних послуг, їх показників і рівнів, методів їх вимірювання постачальниками електронних комунікаційних послуг та методик вимірювань.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 11 Закону України «Про електронні комунікації», для здійснення державного нагляду (контролю) уповноважені посадові особи регуляторного органу мають право здійснювати у порядку, визначеному регуляторним органом, випробування шляхом вимірювання та/або спостереження щодо передбачених законодавством параметрів електронних комунікаційних мереж, якості електронних комунікаційних послуг, порядку маршрутизації трафіка та обчислення показників якості послуг електронних комунікацій.
Відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону України «Про електронні комунікації», регуляторний орган відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» уповноважує державне підприємство, що перебуває у сфері його управління, проводити вимірювання параметрів електронних комунікаційних мереж, якості електронних комунікаційних послуг та параметрів електронних комунікаційних мереж щодо порядку маршрутизації трафіку на електронній комунікаційній мережі загального користування.
Відповідно до частини третьої статті 111 Закону України «Про електронні комунікації», центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, за погодженням з регуляторним органом, визначає показники якості електронних комунікаційних послуг, що розраховуються за параметрами, зазначеними у частині четвертій цієї статті, що підлягають випробуванню. Методи та методики вимірювання параметрів якості, розрахунку показників якості електронних комунікаційних послуг, їх оцінки та порівняння визначає регуляторний орган відповідно до національних і міжнародних стандартів та рекомендацій. Перелік інформації про якість електронних комунікаційних послуг відповідно до параметрів, зазначених у частині четвертій цієї статті, форму і спосіб її оприлюднення постачальниками електронних комунікаційних послуг визначає регуляторний орган.
Тобто, у Законі, в т.ч. у частинах другій-третій статті 18, для постачальників не встановлений обов’язок, як це запропоновано у підпункті 14 пункту 94 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил.
З огляду на зазначене, пропонується така редакція:
«14) проводити вимірювання показників швидкості передавання даних та обліку обсягу інформації при наданні послуг доступу до Інтернету на мережах фіксованого зв’язку у випадках та в порядку, встановлених законодавством;».
12. Після пункту 100 розділу XVII «Права, обов’язки та відповідальність постачальників послуг» проекту Правил уточнити нумерацію (технічна помилка).
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК