Голові Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та
надання послуг поштового зв’язку
ЖИВОТОВСЬКОМУ О.М.
Вих. № 44
від 04.05.2022 року
Щодо концепту організації блокування ресурсів
в мережі Інтернет, запропонованого НКЕК
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та, за результатом робочої наради з обговорення проекту вимог до процесу організації блокування ресурсів мережі Інтернет, яка відбулась 28.04.2022 та ініціатором якої була Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (далі – НКЕК), надаємо свої бачення та пропозиції щодо процесу організації блокування ресурсів в мережі Інтернет, а також можливий очікуваний результат від таких дій.
Насамперед, вважаємо за доцільне розділити обговорення питання щодо можливості блокування ресурсів в мережі Інтернет, виходячи із виконання таких дій у мирний та воєнний час.
У мирний час.
ІнАУ постійно наголошує на тому, що блокування ресурсів в мережі Інтернет можливе виключно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили або на підставі закону. Це юридичний аспект питання, що розглядається у НКЕК.
Так, у законодавстві визначено:
- стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), визначає, що кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. Користування цими правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути, отже, пов’язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними: а) для поважання прав і репутації інших осіб; b) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення;
- стаття 10 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, також визначає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду;
- статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Отже, із цих 3-х законодавчих актів висновок такий, що користування інформацією кожною людиною є вільним та не є забороненим. Обмеження користування, в т.ч. поширення, збирання, інформації, а також випадки, повинні бути встановлені виключно в законі, а не іншому нормативно-правовому акті.
Наразі, в Україні не прийнято закон (чи окремі положення у законі), які б враховували вимоги статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 10 Європейської Конвенції з прав людини та статті 34 Конституції України.
Технічне обґрунтування неможливості коректного блокування Інтернет-ресурсів на доступі постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг та інформацію про шкідливі наслідки і загрози для функціонування електронних комунікаційних мереж, які виникають внаслідок блокування на доступі, ІнАУ постійно доводить до відома представників усіх рівнів органів державної влади, як у ході участі у різноманітних нарадах, так і письмовими зверненнями. Тому, наразі, надаємо посилання на наші листи, у яких аргументовано викладено позицію щодо технічної некоректності блокування Інтернет-контенту https://inau.ua/pozytsiya-inau-shchodo-blokuvannya-internet-kontentu, а також посилання на лист ІнАУ № 21/1-7 від 25.02.2021 щодо неможливості блокування окремих Telegram-каналів https://inau.ua/document/lyst-no-211-7-vid-25022021-shchodo-ukhvaly-sudu-pro-nakladennya-areshtu-na-maynovi-prava
Отже, підсумовуючи наведене, на сьогоднішній день, за умов відсутності врегульованих положень щодо обмеження доступу (блокування) ресурсів мережі Інтернет на рівні закону, таке блокування може бути законним та можливим тільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Хоча, з технічної сторони, проблема доступу до забороненого Інтернет-ресурсу не може бути коректно вирішеною та насправді недоступною для користувачів з огляду на наявність різноманітних програм, додатків тощо.
Стаття 19 Конституції України гарантує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, дії усіх гілок органів державної влади та їх посадових осіб мають відбуватись виключно і лише в межах законодавства України. А посадові особи органів державної влади повинні нести відповідальність за можливі проблеми у функціонуванні комп’ютерних мереж, які можуть виникати в результаті адміністративного втручання в їх діяльність, у разі незаконного спонукання до виконання певних дій.
У період дії правового режиму воєнного стану.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, серед яких, зокрема, регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО України, Указом Президента України В.Зеленського від 24.02.2022 № 64/2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 (далі – Указ), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Одночасно визначено, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Кабінету Міністрів України невідкладно доручено ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.
Таким чином, конкретно визначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, в т.ч., щодо заборони передачі інформації через комп’ютерні мережі, в Указі не встановлено.
Слід зазначити, що нормативно-правові акти, які б визначали процедури та механізми впровадження тимчасових обмежень на передачу інформації через комп’ютерні мережі в період дії правового режиму воєнного стану, також відсутні.
Тому, звертаємо Вашу увагу, з огляду на вищенаведене обґрунтування, що ні про які дії з блокування ресурсів в мережі Інтернет у період дії правового режиму воєнного стану, у національному законодавстві не йдеться. Відповідно до законодавства та на підставі Указу Президента України конституційні права і свободи людини і громадянина на передачу інформації через комп’ютерні мережі можуть бути тимчасово обмежені в період дії правового режиму воєнного стану.
Враховуючи зазначене, ІнАУ звернулась із такими пропозиціями до Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації та Міністерства цифрової трансформації України:
- розробити регламент (чи інший документ), який визначатиме правову процедуру та механізми впровадження тимчасових обмежень на передачу інформації через комп’ютерні мережі в період дії правового режиму воєнного стану;
- ініціювати внесення зміни до частини другої статті 115 Закону України «Про електронні комунікації», доповнивши абзацом другим такого змісту:
«Тимчасові обмеження на передачу інформації через комп’ютерні мережі в період дії правового режиму воєнного стану здійснюються постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг відповідно до Регламенту, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра».
Відповідно до пункту 5 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку.
З огляду на наведене, ІнАУ не підтримує ідею НКЕК щодо процесу організації блокування ресурсів мережі Інтернет, оскільки розроблення такого документу не ґрунтується на нормах законодавства України.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України Олександр Савчук