Лист № 40/1-6 від 15.03.2018 ВРУ щодо надання пропозицій до проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про санкції» (№ 8042 від 15.02.2018)

Вихідні реквізити
Вих. № 40/1-6 від 15.03.2018
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань національної безпеки і оборони

Пашинському С.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань інформатизації та зв’язку

Данченку О.І.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

у закордонних справах

Гопко Г.М.

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань бюджету

Павелку А.В.

                                                

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань запобігання і протидії корупції

Савчуку Ю.П.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань європейської інтеграції

Іоновій М.М.

Вих. № 40/1-6

від 15 березня 2018 р.

 

Щодо проекту Закону «Про внесення

змін до Закону України «Про санкції»

(реєстраційний № 8042 від 15.02.2018)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), до складу якої входить понад 190 суб’єктів господарювання України у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

15 лютого 2018 року у Верховній Раді України за № 8042 зареєстрований проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про санкції» (далі – проект Закону), внесений Кабінетом Міністрів України.

Проектом Закону пропонуються зміни до статей 4 та 5 Закону України «Про санкції» (далі – Закон), якими передбачити такий вид санкцій, як «заборона або обмеження використання на об’єктах критичної інфраструктури програмного забезпечення та технічних засобів телекомунікацій походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом, або розроблених/виготовлених юридичною особою-резидентом іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом, або юридичною особою, частка статутного капіталу якої перебуває у власності іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом, або юридичною особою, яка перебуває під контролем юридичної особи іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом».

Як зазначено у Пояснювальній записці, прийняття законопроекту створить правову основу для введення секторальних санкцій заборони або обмеження використання на об’єктах критичної інфраструктури програмного забезпечення та технічних засобів телекомунікацій розробленого/виготовленого суб’єктами господарювання держави-агресора, що законодавчо надасть можливість невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, які можуть реалізовуватися державою-агресором через програмне забезпечення та технічні засоби телекомунікацій.

Введення на основі цього законопроекту секторальних санкцій потребує фінансування заходів із заміни програмного забезпечення та телекомунікаційного обладнання за рахунок державного бюджету та інших джерел, передбачених законодавством.

Проте, на наш погляд, в першу чергу, має місце непослідовність дій, направлених на виконання мети Закону України «Про санкції», оскільки, загальне розуміння поняття «об’єкти критичної інфраструктури», на сьогодні, міститься лише у частині першій статті 6 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки». Але, як це встановлено у частині другій статті 6 вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України (а в банківській системі України – Національним банком України) ще не розроблені та не затверджені критерії та порядок віднесення об’єктів до об’єктів критичної інфраструктури, перелік таких об’єктів, загальні вимоги до їх кіберзахисту, у тому числі щодо застосування ідентифікаторів кіберзагроз, та вимоги до проведення належного аудиту інформаційної безпеки. Відтак, за умов відсутності затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку об’єктів критичної інфраструктури, у разі прийняття змін, однозначне та вірне застосування пункту 24-1 частини першої статті 4 Закону буде ускладнено. Крім цього, застосування цих положень Закону буде вибірковим.

Отже, в першу чергу, з боку органів державної влади потребує виконання, зокрема, вимог частини другої статті 6 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 91 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» «у разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету (надходжень бюджету та/або витрат бюджету), суб’єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту, проекту іншого акта подаються пропозиції змін до законодавчих актів щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету».

Проте, зазначена інформація, в т.ч. в цифровому вимірі, відсутня у Пояснювальній записці до проекту Закону. Відтак, на нашу думку, має місце невиконання розробником законопроекту окремих положень статті 91 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Крім цього, у Пояснювальній записці не розкрито, які саме «інші джерела, передбачені законодавством» планується залучати задля ефективного виконання Закону (у разі прийняття). Відтак, є підстави вважати, що суб’єктами господарювання будуть понесені значні фінансові витрати, пов’язані з виконанням даного Закону при переукладенні договорів, перевстановленні програмного забезпечення та технічних засобів телекомунікацій. Однак, у Пояснювальній записці до проекту Закону дане питання не проаналізовано та не зазначено.

Законодавче визначення терміну «технічні засоби телекомунікацій» є в Законі України «Про телекомунікації», чинна редакція статті 1 якого містить таке визначення: «технічні засоби телекомунікацій – обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж».

Проте, з тексту проекту Закону, не зрозуміло, що саме Урядом заплановано заборонити – обладнання, станційні чи лінійні споруди? Відтак, розробником проекту Закону не проаналізовано наслідки таких змін на сталість та безперервне функціонування телекомунікаційних мереж, якими, відповідно до визначення, даного у статті 1 Закону України «Про телекомунікації», є «комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням».

Главою IV Закону України «Про телекомунікації» регулюються загальні вимоги та умови застосування технічних засобів телекомунікацій. Проте, зі змісту тексту проекту Закону та у Пояснювальній записці відсутня інформація про механізми компенсації суб’єктам господарювання коштів, понесених у зв’язку з виконанням вимог статей 24-26 Закону України «Про телекомунікації», та, у разі, якщо технічні засоби телекомунікацій будуть заборонені або обмежені у використанні на об’єктах критичної інфраструктури у зв’язку з прийняттям запропонованих змін до Закону.

Крім цього, у разі прийняття Верховною Радою України змін до Закону та прийняття відповідного рішення щодо застосування санкцій, передбачених пунктом 24-1 частини першої статті 4 Закону, державні органи мають визначити достатні строки для перехідного періоду з метою убезпечення понесення суб’єктами господарювання значних фінансових втрат, пов’язаних із виконанням Закону та забезпечити суб’єктів господарювання вичерпним переліком даних про виробників програмного забезпечення та технічних засобів телекомунікацій, взаємозамінних за функціональними, технічними властивостями, призначенням та які будуть дозволені для довгострокового використання в Україні.

В противному разі, в умовах масового використання програмного забезпечення та відсутності альтернатив по ряду позицій програмного забезпечення, яке використовується, відсутності механізму фінансування програмного забезпечення та технічних засобів телекомунікацій, впровадження запропонованих проектом Закону положень призведе до стимулювання порушень прав суб’єктів господарювання, що полягатиме у вибіркових кримінальних розслідуваннях, вилученні комп’ютерного обладнання, вибіркового застосування санкцій до суб’єктів господарювання, які застосовуватимуть заборонене програмне забезпечення тощо.

 

Враховуючи наведене, пропонуємо проект Закону доопрацювати та врахувати надані зауваження та пропозиції.

 

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                           О. Федієнко