Голові Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки, оборони та розвідки
ЗАВІТНЕВИЧУ О.М.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань правоохоронної діяльності
МОНАСТИРСЬКОМУ Д.А.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань економічного розвитку
НАТАЛУСІ Д.А.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань правової політики
КОСТІНУ А.Є.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань цифрової трансформації
КРЯЧКУ М.В.
Копія:
Народному депутату України
НАЛИВАЙЧЕНКУ В.О.
Вих. № 153/1-5
від 14.12.2020
Щодо зауважень та пропозицій
до законопроекту
(№ 4454 від 03.12.2020)
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.
3 грудня 2020 року у Верховній Раді України за № 4454 зареєстровано проект Закону про національні та міжнародні санкції (далі – проект Закону), ініціатором якого є народний депутат України Наливайченко В.О.
Пунктами 8 та 9 частини першої статті 4 проекту Закону одним із видів санкцій пропонується встановити заборону користування радіочастотним ресурсом України та припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.
А відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 проекту Закону пропонується встановити, що Центральний орган виконавчої влади з питань реалізації та контролю санкційної політики (далі – Центральний орган) матиме право застосовувати фінансові санкції (штраф) за порушення щодо застосування санкцій, визначених у підпунктах 1-6, 8, 9 частини першої статті 4. Цією ж статтею проекту Закону пропонується встановити, що суб’єктами відповідальності за частиною першою, другою цієї статті є особи стосовно яких застосовано санкції, визначені частиною другою статті 2 цього Закону, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також особи, які будь-яким чином умисно сприяли порушенню застосування санкцій.
Крім зазначеного, статтею 5 проекту Закону запропоновано Центральним органом визначити Міністерство фінансів України.
ІнАУ, здійснивши аналіз положень проекту Закону, надає зауваження та пропозиції до окремих положень, які просимо врахувати при розгляді у вашому Комітеті та прийнятті висновку.
1. Перш за все, наведені положення проекту Закону виписані таким чином, що неминуче призведуть до порушення прав та інтересів вітчизняних суб’єктів господарювання. Адже, хто такі, за задумом ініціатора проекту Закону, «особи, які будь-яким чином умисно сприяли порушенню застосування санкцій»? У проекті Закону відсутній чіткий перелік таких осіб. Тобто, працівники Центрального органу можуть суб’єктивно, на власний розсуд визначати коло таких осіб. При цьому, ініціатор проекту Закону пропонує фактично за своєю природою правоохоронні функції, зокрема, щодо виконання дій по встановленню таких осіб, передати на виконання фахівців, які не мають спеціальної юридичної освіти, знань та відповідного досвіду.
2. Пропозиція у статті 5 проекту Закону надати Центральному органу (Міністерство фінансів України) застосовувати фінансові санкції (штраф) у спосіб, передбачений статтею 7 проекту Закону та відповідно до інших законів України, суперечить розділу 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (в частині основних завдань міністерства та повноважень міністра). Відповідно до цього Закону систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Інші центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії. Міністерство не має «каральних» повноважень, тобто, повноважень застосовувати фінансові санкції (штраф).
Відтак, зазначена пропозиція ініціатора у проекті Закону викликає сумнів щодо її відповідності статті 19 Конституції України.
3. У пункті 22 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Притягнення суб’єктів господарювання (їх керівників) до відповідальності можливе у випадку вчинення адміністративного проступку (адміністративна відповідальність), у разі вчинення кримінального правопорушення або злочину (кримінальна відповідальність) чи цивільно-правова (фінансова) відповідальність. Так, відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Тобто, саме за порушення правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані штрафи. В даному ж випадку пропонується надати Центральному органу право застосовувати фінансові санкції (штраф) за порушення щодо застосування санкцій, зокрема, до осіб, які будь-яким чином умисно сприяли порушенню застосування санкцій. Тобто, таке формулювання зовсім не свідчить про можливість вчинення суб’єктом господарювання порушення правил здійснення господарської діяльності.
З зазначеного не зрозуміло, по-перше, який вид відповідальності пропонується встановити та як це співвідноситься з чинним законодавством України? По-друге, з запропонованих ініціатором формулювань не зрозуміло, яким чином будь-які особи можуть перешкоджати, вчиняти інші дії, які можуть бути розцінені як «порушення щодо застосування санкцій». До того ж рішення про застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України (стаття 6 проекту Закону).
4. Ініціюючи пропозицію встановити заборону користування радіочастотним ресурсом України та припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування, як санкцію, здається, що не проаналізовано ані питання забезпечення функціонування телекомунікаційних мереж (тобто технічного аспекту), ані чинне законодавство у сфері телекомунікацій. Телекомунікаційні послуги надаються відповідно до договору, де вказують права та обов’язки сторін. Крім того, статтею 39 Закону України «Про телекомунікації» встановлено обов’язки операторів і провайдерів телекомунікацій попереджувати споживачів про можливе скорочення переліку телекомунікаційних послуг чи відключення їх кінцевого обладнання у випадках і порядку, передбачених правилами надання і отримання цих послуг тощо. А відповідно до статті 40 згаданого Закону оператори, провайдери телекомунікацій несуть відповідальність перед споживачами за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг.
Отже, пропозиції у пунктах 8 та 9 частини першої статті 4 проекту Закону взагалі сформовані таким чином, що не можна однозначно зрозуміти відносно кого такі санкції будуть застосовуватись, що таке «заборона користування радіочастотним ресурсом України», «припинення надання телекомунікаційних послуг», «припинення використання телекомунікаційних мереж загального користування» та який механізм виконання (застосування) цих санкцій без ймовірності порушення прав та законних інтересів національних операторів, провайдерів телекомунікацій, інших користувачів телекомунікаційних послуг.
Враховуючи наведене, за результатом розгляду вашим Комітетом проекту Закону, просимо ухвалити висновок про повернення проекту Закону суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України А. Пятніков