Лист № 15 від 24.01.2014 р. Комітететам ВРУ щодо підтримки проекту Закону про визнання таким, що втратив чинність, Закону України про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

24.01.2014
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України

Голові Комітету з питань верховенства права та правосуддя

Ківалову С.В.

 

Копія:          Голові Комітету Верховної Ради України

                     з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України

                     Макеєнку В.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань правової політики

Писаренку В.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань бюджету

Гєллєру Є.Б.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

Чумаку В.В.

 

Голові Комітету  Верховної Ради України

з питань європейської інтеграції

Немирі Г.М.

 

Вих. № 15

від 24.01.2014 р.

Щодо підтримки проекту Закону про визнання таким, що втратив чинність, Закону України про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (реєстр. № 4005 від 22.01.2014)

Шановний Сергію Васильовичу!

 

Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об'єднує понад 150 підприємств сфери інформаційно-комунікаційних технологій України, засвідчує Вам свою щиру повагу та звертається з наступним.

22 січня 2014 року набрав законної сили, за виключенням окремих положень, Закон України від 16 січня 2014 № 721-VII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» (далі – Закон № 721).

Реалізація Закону № 721 призведе до руйнування ринку телекомунікацій, значного скорочення бюджетних надходжень, підвищить вартість телекомунікаційних послуг населенню. ІнАУ підтримує проект Закону про визнання таким, що втратив чинність, Закону України про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (реєстр. № 4005 від22.01.2014) з наступних підстав.

1.        Щодо договорів при наданні телекомунікаційних послуг з використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток

Опублікована редакція Закону №721 має відмінності від прийнятої Верховною Радою України 16 січня 2014 року редакції названого проекту Закону (реєстр. №3879 від 14.01.2014).

Відповідно до Перехідних та прикінцевих положень проекту Закону №3879 Закон передбачав перехідний період для впорядкування законодавства, що стосується укладення договорів при наданні телекомунікаційних послуг з використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток, та приведення суб’єктами господарювання своєї діяльності до цих новацій.

Натомість, чинна редакція Закону № 721 такого періоду не передбачає. Тобто, на даний час кожен оператор телекомунікацій повинен укладати договір із споживачем при наданні телекомунікаційних послуг з використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток у порядку, який на сьогодні законодавчо не визначений. Державний орган, який має такий порядок затвердити, законодавчо також не визначений.

 

2.        Запровадження ліцензування діяльності надання послуг доступу до мережі Інтернет

Запровадження ліцензування діяльності надання послуг доступу до мережі Інтернет недоцільне, оскільки це суперечить принципам регуляторної політики держави щодо зменшення регуляторного тиску та міжнародним нормам, згідно яких ліцензування виду господарської діяльності запроваджується лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання, якщо така діяльність стосується використання обмежених природних ресурсів та/або може становити загрозу життю чи здоров’ю людей.

Крім того, відтермінування запровадження ліцензування діяльності надання послуг доступу до мережі Інтернет до 01.05.2014 року, а також не застосування до операторів та провайдерів, які здійснюють діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет протягом тримісячного строку відповідальності за здійснення такого виду діяльності без ліцензії (П.4 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 721), фактично не вирішує жодних існуючих проблем.

Впровадження ліцензування до 01.05.2014 фізично не можливе, оскільки відсутні механізми реалізації положень названого Закону.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» - здійснення без ліцензії певного виду діяльності, що потребує ліцензування, не може вважатися злочином, якщо особа, котра займалася такою діяльністю, не могла одержати ліцензію в установленому порядку (не було створено орган ліцензування, не були визначені ліцензійні умови тощо).

Норми Закону № 721 не враховують правової позиції Конституційного Суду України, оскільки не містять достатніх і завершених правових механізмів реалізації положень, як того вимагає принцип правової держави (Рішення від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001).

 

3.        Щодо навантаження суб’єктів господарювання

В цілому, Закон № 721 негативно вплине на умови ведення в Україні бізнесу в сфері телекомунікацій і значно підвищить рівень затрат суб'єктів господарювання.

Необхідність придбання та встановлення за рахунок операторів, провайдерів на телекомунікаційних мережах технічних засобів, необхідних для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, до того ж сертифікованих належним чином (ч.4 ст.39 Закону України «Пор телекомунікації»), а також зміна системи оподаткування у зв’язку з унеможливленням використання спрощеної системи для суб’єктів господарювання через запровадження ліцензування діяльності з надання послуг доступу до мережі Інтернет - призведе до скорочення кількості суб’єктів господарювання, які проваджують діяльність в сфері телекомунікацій; можливого виведення бізнесу хостингу за кордон з відповідними бюджетними втратами, значного підвищення вартості телекомунікаційних послуг для кінцевих абонентів.

 

4.        Щодо блокування доступу до мережі Інтернет

Законом № 721 передбачається запровадження на підставі рішення НКРЗІ, обов’язку для операторів/провайдерів телекомунікацій обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів мережі Інтернет, через які здійснюється розповсюдження інформації, поширення якої суперечить закону, або через які здійснюється діяльність інформаційного агентства без передбаченого законом свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

Обмеження абонентів у телекомунікаційних послугах має здійснюватись виключно на підставі рішення суду. Рішення НКРЗІ щодо обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, через які здійснюється розповсюдження інформації, не може бути підставою для обмеження телекомунікаційних послуг, оскільки за юридичною силою таке рішення не є рівнозначним судовому.

Слід зазначити, що ООН визнала право на доступ до Інтернету одним з невід'ємних прав людини. Згідно з документом ООН 2001 р., поширення інформації в мережі має бути максимально вільним, обмежуючись лише тими ситуаціями, коли воно може призвести до порушення чиїх-небудь прав, забезпечувати повсюдний доступ до мережі та співробітництво з ресурсами і організаціями, що сприяють вираженню громадської думки через Інтернет.

 

Враховуючи значну шкоду від впровадження законодавчих новацій для розвитку ринку телекомунікацій, суттєві втрати бюджету України від недоотриманих податків близько 5 млрд гри на рік, значне підвищення вартості телекомунікаційних послуг для вітчизняних споживачів, в тому числі соціально незахищених, скорочення кількості робочих місць, з метою недопущення руйнування вітчизняної галузі інформаційно-комунікаційних технологій та припинення порушень законодавства України вважаємо, що Закон України «про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» необхідно визнати таким, що втратив чинність .

 

З повагою,

 

 

 

Заступник Голови Правління

Інтернет Асоціації України                                                                                С. Одинець