Віцепрем’єр-міністру –
Міністру цифрової трансформації України
ФЕДОРОВУ М.А.
Копія:
Заступнику Міністра цифрової трансформації
з питань європейської інтеграції
ІОНАН В.Е.
Вих. № 125
від 19.12.2022
Пропозиції до проекту Закону
Шановний Михайле Альбертовичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об’єднує понад 230 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з приводу наступного.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК) на засіданні 14.12.2022 розглянуто проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення розгортання високошвидкісних мереж електронних комунікацій при відбудові населених пунктів та адаптації законодавства до вимог Директиви ЄС 2014/61» (далі – проект Закону), направлений листом Міністерства цифрової трансформації України від 25.11.2022 № 1/04-6-10646 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=478&language=uk
ІнАУ також проаналізовано положення цього проекту Закону, за підсумками цього аналізу надаємо пропозиції та просимо їх врахувати.
1. У частині четвертій статті 27 чинного Закону України «Про електронні комунікації» (далі – Закон) визначено виключний перелік підстав, коли оператор має право відмовити у доступі до фізичної інфраструктури своєї мережі, в тому числі у видачі технічних умов, погодженні проекту технічної документації. Проте, пропонованим проектом Закону доповненням до цього положення Закону пропонується встановити, що, у разі дотримання вимог, визначених цією частиною, надання доступу до елементів фізичної інфраструктури електронних комунікаційних мереж поза межами міст, районних і обласних центрів є обґрунтованим та обов’язковим.
На наше переконання, це запропоноване доповнення до Закону жодним чином не вирішить поставлену задачу – ефективне розгортання електронних комунікаційних мереж, створення умов операторам електронних комунікацій для відновлення технічних засобів електронних комунікацій для надання електронних комунікаційних послуг абонентам. Натомість, може мати негативні наслідки, в першу чергу, для суб’єктів малого підприємництва та породжувати спори, в т.ч. судові.
Така вимога, звісно, може бути обґрунтованою в разі, якщо фізична інфраструктура електронної комунікаційної мережі побудована за рахунок державних коштів. Проте, для цієї ситуації з метою ненагромадження Закону таку норму доцільніше встановити у Порядку надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій для розгортання високошвидкісних мереж, який, відповідно до статті 27 Закону, затверджує регуляторний орган.
Проте, пропозиція доповнення до Закону сформульована таким чином, що стосуватиметься і приватної власності операторів електронних комунікацій. В такому випадку, вважаємо, буде не дотримано непорушність права приватної власності, що гарантовано статтею 41 Конституції України.
Враховуючи наведене, просимо запропоновані у проекті Закону доповнення до частини четвертої статті 27 Закону, виключити з тексту.
2. Пропонуємо запропоновані доповнення частиною третьою статті 4 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ), виключити, оскільки цією статтею Закону про доступ визначаються принципи державної політики щодо забезпечення доступу до інфраструктури об’єкта доступу, та включити, як доповнення, до статті 12 або оформити окремою статтею.
3. У пункті 4⁴ Прикінцевих та перехідних положень Закону про доступ пропонується встановити, що, у випадку, коли несуча здатність опори зовнішнього освітлення не відповідає вимогам розміщення технічних засобів електронних комунікацій, замовник доступу може ініціювати та забезпечити проведення робіт з модернізації (підсилення), реконструкції, капітального ремонту опор зовнішнього освітлення, які після проведення вказаних заходів залишаються на балансі у власника інфраструктури об’єкта доступу.
В цілому, на наш погляд, слушна пропозиція, тим більше, в умовах сьогодення та необхідності розбудови електронних комунікаційних мереж, в т.ч. на територіях країни, де зруйнована інфраструктура у ході ведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Проте, практичне застосування такого положення може мати і негативні наслідки, адже власники інфраструктури об’єкта доступу можуть зловживати цим положенням та нав’язувати як обов’язкову умову операторам електронних комунікацій.
Відтак, у проекті Закону, пункт 4⁴ Прикінцевих та перехідних положень Закону про доступ пропонуємо доповнити положеннями, що «вартість таких робіт узгоджується сторонами та зараховується як плата за доступ».
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України Олександр Савчук