Лист № 122 від 02.11.2020 ВРУ щодо пропозицій Президента України до Закону України «Про електронні комунікації» (№ 3014 від 05.02.2020)

02.11.2020
Вихідні реквізити: 
Вих. № 122 від 02.11.2020
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Верховної Ради України

РАЗУМКОВУ Д.О.

 

Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ»

 

Фракції Політичної партії

«ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ»

 

Фракції політичної партії

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «БАТЬКІВЩИНА»

 

Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ

«ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ»

 

Фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ГОЛОС»

 

Депутатській групі «ПАРТІЯ «ЗА МАЙБУТНЄ»

 

Депутатській групі «ДОВІРА»

 

Вих. № 122

від 02.11.2020

 

Щодо пропозицій Президента України
до Закону України «Про електронні комунікації»

 

Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка є найбільшим вітчизняним об’єднанням підприємств сфери електронних комунікацій, висловлює свою повагу народним депутатам України та звертається з наступним.

30.09.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про електронні комунікації», реєстраційний № 3014 від 05.02.2020 (далі - Закон). 29.10.2020 Закон повернуто з пропозиціями Президента.

Підписуючи Угоду про асоціацію з Європейським союзом, Україна зобов’язалась впровадити європейську практику регуляції електронних комунікацій. Законодавство ЄС в цій сфері послідовно захищає права малого бізнесу, а європейські регуляторні механізми направлені передусім на недопущення монополізму крупних гравців і мають відповідні запобіжники.

В прийнятому Верховною Радою України Законі України «Про електронні комунікації» ці європейські запобіжники захисту малого і середнього бізнесу повністю відсутні, натомість закладені механізми збільшення адміністративного тиску на учасників ринку, на чому неодноразово наголошувала ІнАУ. Йдеться про таке:

  • крупний телеком-бізнес і регулятор пролобіювали обов’язок операторів в установленому регулятором порядку задовольняти запити інших операторів на надання доступу до своїх мережі (ст. 27 Закону): це очевидний механізм поглинання крупними операторами малих;
  • інтереси монополістів та чиновників співпали також в лобіюванні норми про впровадження універсальної послуги: прописаний у Розділі ХІІІ Закону порядок участі в конкурсі з розгортання електронних комунікаційних мереж для забезпечення доступності універсальних послуг, порядок отримання компенсації частини витрат на розгортання електронних комунікаційних мереж надають очевидні преференції крупним гравцям і практично недоступні малому та середньому бізнесу;
  • база для зловживань з боку регулятора закладена також в нормах про визначення географічних меж ринку (ст. 2) і географічні огляди розгортання мереж широкосмугового доступу та доступності універсальних послуг (ст. 21): ці новації дають регулятору право на свій розсуд, без будь-яких правових орієнтирів і прив’язки до визначених законом адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня встановлювати ці межі і відповідно до них здійснювати висновки щодо діяльності операторів, а також встановлювати необхідність бюджетної підтримки універсальних послуг в цих межах;
  • в частині посилення повноважень регулятора прямо суперечать підходам Президента України, Верховної Ради України та Уряду України у програмних документах яких передбачається протилежне, а саме: скорочення кількості функцій держави, зменшення втручання держави в економіку, ліквідація зайвих функцій держави і органів.

Отже, посилання на європейську практику регуляції електронних комунікацій не витримує критики: Закон сприяє монополізації ринку електронних комунікацій, посилює адміністративний тиск на провайдерів. Цілком очевидним наслідком впровадження його норм стане підвищення тарифів для споживачів телекомунікаційних послуг і зниження їх якості.

Можна було сподіватись, що Президент зверне увагу на ці невідповідністі Закону європейським нормам і зробить кроки на захист прав споживачів телекомунікаційних послуг і суб’єктів господарювання малого і середнього бізнесу. Але сталось протилежне: надані Президентом Пропозиції до Закону України «Про електронні комунікації», які направлені до ВРУ 28.10.2020 (далі - Пропозиції), навпаки, посилюють адміністративний тиск на провайдерів, порушують конституційні права споживачів та створюють умови для зростання тарифів на телекомунікаційні послуги, і, в разі прийняття, ще більше віддаляють вітчизняні підходи в регулюванні електронних комунікацій від європейських зразків.

  1. Зокрема, Президент пропонує передбачити проведення негласного зняття інформації з каналів телекомунікацій і отримання персональних даних про споживача без ухвали слідчого судді (п. 3 Пропозицій), адже, на думку Президента, в Законі «не враховано ситуацій, що вимагають екстрених дій державних органів у разі загроз національній безпеці, економічному добробуту та правам людини». Такий негласний зйом інформації без рішення суду не лише грубо порушує конституційні права громадян, але й призведе до збільшення вартості послуг для споживачів, адже ця «ініціатива» вимагає встановлення спеціального обладнання на мережах операторів і додаткового навантаження на мережі.
  2. Президент вважає, що право постачальників послуг на отримання доступу до інфраструктури для розгортання, експлуатації, планування та розвитку електронних комунікаційних мереж «не узгоджується з конституційними гарантіями захисту права власності» (п. 1 Пропозицій). Такий підхід ставить під сумнів існуючу систему доступу до інфраструктури відповідно до ЗУ «Про доступ…» (1834-VIII), не надає альтернативи прокладання мереж і є дискримінаційним по відношенню до сфери електронних комунікацій у порівнянні з іншими господарчими сегментами.Адже право земельного сервітуту у діючому законодавстві передбачене: зокрема, воно в повній мірі, причому на безкоштовній основі, використовується в енергетичній сфері, і ніякого «посягання» на право власності Президент там не вбачає.
  3. Президент вважає, що обсяги та порядок доступу до інформації, розміщеної на електронній регуляторній платформі, мають визначатися виключно на рівні закону (п. 1 Пропозицій). Президентом проігнорована норма Закону про те, що передбачається розробка положення про електронну регуляторну платформу, де і буде необхідна деталізація. При цьому Президент неодноразово популяризував у своїх виступах урядову програму «ДІЯ», яка є повноцінною інформаційною електронною регуляторною платформою, і при цьому вона взагалі не визначена нормативно-правовими актами, не містить ніяких гарантій, регулювань на рівні закону.
  4. Президент вважає невідповідною Конституції серед іншого тезу щодо відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, в порядку, встановленому законодавством. В цьому контексті незрозуміло, про яку норму Конституції України йдеться, адже незрозуміло, яким чином порушує Конституцію можливість захисту суб’єктом господарювання своїх законних прав в результаті незаконних дій держави. Виключення цього положення може призвести до ускладнення захисту цих прав у суді.

 

Виходячи з викладеного, Інтернет Асоціація України звертається до народних депутатів України з закликом відхилити зазначені пропозиції Президента України під час повторного розгляду Закону України «Про електронні комунікації», і тим самим не допустити безпідставного порушення законних прав споживачів і постачальників електронних комунікаційних послуг.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                                             А. Пятніков