Голові Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах електронних комунікацій, радіочастотного
спектра та надання послуг поштового зв’язку
МАЛЬОН Л.В.
Копія:
Т.в.о. Міністра цифрової трансформації України
БОРНЯКОВУ О.С.
Вих. № 12
від 17.02.2026
Щодо зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про
внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення
доступності універсальних електронних комунікаційних послуг»
Шановна Ліліє Володимирівно!
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК) на офіційній сторінці в мережі Інтернет за адресою: https://nkek.gov.ua опубліковано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення доступності універсальних електронних комунікаційних послуг» (далі – проект Закону) та зазначено, що зауваження та пропозиції можна подати до 4 березня 2026 року.
Враховуючи зазначене, надаємо зауваження та пропозиції до проекту Закону, які просимо розглянути та врахувати.
Перш за все, звертаємо увагу, що відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні комунікації» (далі – Закон) ЦОВВ у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра відповідальний за здійснення таких повноважень:
-
формування та реалізацію державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра (пункт 1);
-
узагальнення практики застосування законодавства та розроблення пропозицій щодо його вдосконалення, розроблення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України (пункт 2).
Регуляторний орган (НКЕК) відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку» здійснює державне регулювання, а також державний нагляд (контроль) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства у сферах: електронних комунікацій, радіочастотного спектра, надання послуг поштового зв’язку. А також, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 цього Закону – внесення пропозицій до ЦОВВ у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, надання послуг поштового зв’язку, інших органів державної влади щодо формування державної політики, проектів законів та інших нормативно-правових актів у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку.
Тому вважаємо, що розроблення положень змін та доповнень до чинних законів у сфері електронних комунікацій, а також подальше громадське обговорення з суспільством напрацьованих змін до законів – є повноваженнями та прерогативою саме Міністерства цифрової трансформації України. Регуляторний орган, в межах власних повноважень та компетенції, у разі виявлення проблем у Законі, зокрема з питань, що регулюють відносини у сфері надання універсальних електронних комунікаційних послуг (далі – УЕКП), може подати відповідні пропозиції до Мінцифри.
По-друге, складається враження, що запропоновані зміни до Закону, за своєю суттю змінюють поняття універсальних електронних комунікаційних послуг (УЕКП) та постачальника УЕКП, надані у положеннях Європейського кодексу електронних комунікацій (далі – ЄКЕК), згідно з якими постачальник УЕКП призначається лише за потреби, на обмеженій території та гарантованою компенсацією, якщо УЕКП збиткова. Запропонована ж «українська модель» УЕКП встановлює обов’язковість її надання усіма постачальниками ЕКП, у т.ч. поза конкурсом та поза згодою постачальника ЕКП.
По суті зауважень та пропозицій до проекту Закону.
1. Статтю 2 Закону запропоновано доповнити новим терміном «постачальник універсальних електронних комунікаційних послуг – постачальник електронних комунікаційних послуг, який має технічну можливість щодо надання універсальних послуг або на якого накладені зобов’язання з надання доступу до універсальних послуг».
Запропоноване визначення є загальним та дозволяє вважати будь-якого постачальника ЕКП постачальником УЕКП. Тобто, потенційно кожен постачальник ЕКП має технічну можливість надавати УЕКП, але, очевидно, мають враховуватись територіальне розташування, а можливо,також згода постачальника ЕКП, який потенційно може надавати УЕКП, та інші ознаки. У запропонованих змінах до Закону не розкрито, що саме слід розуміти під «технічною можливістю» надавати УЕКП, а такожякі технічні характеристики, наприклад, параметри послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет, чи інші обставити визначатимуть таку «технічну можливість».
Оскільки проект цього визначення як доповнення до Закону запропонований розробником, то саме розробник може індивідуалізувати зазначений проект положення.
Таким чином, проект пункту 87², яким запропоновано доповнити статтю 2 Закону, потребує доопрацювання в частині уточнення цього визначення, а саме, що слід розуміти у виразі «який має технічну можливість».
2. Новою частиною п’ятою до статті 99 Закону запропоновано встановити, що регуляторний орган у визначеному ним порядку, погодженому з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, встановлює граничні тарифи на УЕКП. А в частині шостій статті 99 Закону пропонується встановити, що доступність УЕКП забезпечується шляхом встановлення граничних тарифів на ці послуги.
Тобто, фактично запропоновано дискреційні повноваження регуляторного органу встановлювати граничні тарифи на УЕКП у порядку, який буде встановлений ним же у підзаконному нормативно-правовому акті. При цьому, розробником не запропоновано відповідні зміни ані до закону України «Про ціни та ціноутворення», ані до статті 106 Закону «Про електронні комунікації», ані до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку», які б визначали, принаймні, основні положення щодо порядку та процедур впровадження регулювання цін на УЕКП.
Викликає занепокоєння відсутність у проекті Закону чіткого фінансово-економічного механізму реалізації універсальних послуг. Встановлення граничних тарифів без запровадження прозорого, гарантованого та своєчасного алгоритму компенсації різниці між регульованою ціною та економічно обґрунтованими витратами операторів створює загрозу фінансовій стабільності постачальників. Наразі положення законопроекту мають декларативний характер, не містять конкретних строків та процедур виконання державою своїх зобов’язань, що робить практичне надання УЕКП фактично неможливим.
Інше питання, яке залишається відкритим – це формування економічно обґрунтованих тарифів на УЕКП. В Україні формування тарифів на ЕКП (окрім окремих послуг) є вільним. Також відсутні будь-яка методика чи рекомендації щодо формування та складових тарифів на ЕКП, у т.ч. послуги, які визначаються УЕКП. Крім цього, ІнАУ неодноразово зверталась до органів державної влади, у т.ч. до АМКУ та НКЕК, із зверненнями, в яких інформувала та просила провести відповідні дослідження і вжити заходів, направлених на припинення встановлення тарифів на послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет, що містять ознаки демпінгових, які застосовуються великими гравцями цього ринку.
Відповідно до статті 91 ЄКЕК, якщо собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги підлягає обчисленню відповідно до статті 89, національні регуляторні органи повинні забезпечити, щоб принципи обчислення собівартості, включаючи деталі методології, що використовуватиметься, були загальнодоступними.
Відтак, допоки в Україні не буде припинено практику застосування демпінгових тарифів на послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет за умови відсутності єдиних підходів до встановлення економічно обґрунтованих тарифів на ЕКП, встановлення державою (в особі регуляторного органу) граничних тарифів на ЕКП, а також проведення моніторингу фактичних, у т.ч. демпінгових, цін буде несправедливим та економічно необґрунтованим по відношенню до суб'єктів малого та мікропідприємництва, у першу чергу тих, які здійснюють свою діяльність на віддалених, сільських чи депресивних територіях.
Крім цього, доречно звернути увагу, що ЄКЕК не забороняє і водночас не зобов’язує національного регулятора встановлювати ціни на УЕКП, у ньому йдеться лише про доступність таких цін, їх економічну обґрунтованість та їх моніторинг національним регулятором, а регулювання передбачено лише як виняток.
Враховуючи зазначене, пропозиції розробника щодо впровадження права та повноважень встановлювати граничні тарифи на УЕКП потребують суттєвого доопрацювання та внесення відповідних змін та доповнень до інших законів, зокрема, які визначатимуть основні порядки та процедури, повноваження ЦОВВ, права та обов’язки постачальників, а також положень, що сприятимуть припиненню практики застосування цін на послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет, що містять ознаки демпінгових.
3. Також вважаємо необґрунтованою пропозицію змін до частини першої статті 100 Закону, яка в чинній редакції повністю відповідає вимогам ЄКЕК, коли національний регулятор не встановлює державні ціни на УЕКП, а здійснює їх моніторинг, тобто, збирає, аналізує, порівнює та оцінює їх доступність.
Додатковим негативним фактором є надмірна бюрократизація та тривалість процедури встановлення граничних тарифів на УЕКП. В умовах воєнного стану, що характеризується стрімким зростанням собівартості послуг (енергоносії, логістика, технічне обслуговування мереж) та підвищеними вимогами до стійкості електронних комунікаційних мереж, відсутність гнучкого механізму корегування тарифів неминуче призведе до збитковості операторів. Особливо критичним цей вплив буде для суб'єктів малого та мікропідприємництва, чий фінансовий запас міцності не дозволяє витримувати тривалі періоди касових розривів.
Відповідно до статті 85 ЄКЕК, національні регуляторні органи у координації з іншими компетентними органами здійснюють моніторинг розвитку та рівня роздрібних цін на доступні на ринку послуги, зазначені у статті 84(1), зокрема по відношенню до національних цін та доходу національних споживачів. Доступ до універсальних послуг повинен бути забезпечений усім, навіть тим, у кого низький дохід або особливі потреби. Щоб забезпечити доступ до послуг для людей з низьким доходом або особливими потребами, країни-члени можуть підтримувати таких споживачів фінансово або через спеціальні тарифи. У виняткових випадках, коли вимога до усіх операторів пропонувати спеціальні тарифи створює занадто велике фінансове або адміністративне навантаження, держава-член може обмежити обов’язок пропонувати такі тарифи лише певними операторами. У статті 85 ЄКЕК також встановлено, що при застосуванні цієї статті держави-члени мають прагнути мінімізувати викривлення ринку.
З огляду на зазначене, просимо залишити у Законі існуючий механізм моніторингу рівня тарифів (цін) на послуги та не впроваджувати процедури встановлення регуляторним органом граничних тарифів на УЕКП. І, як вже встановлено у Законі, саме Кабінетом Міністрів України будуть встановлені особливості здійснення порядку такого моніторингу, а також порядок та процедури використання результатів моніторингу.
Відповідно, просимо виключити п.п. б), яким запропоновано доповнити пункт 12 частини четвертої статті 4 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку», щодо повноважень регулятора встановлювати граничні тарифи на універсальні електронні комунікаційні послуги.
4. Доповненням пунктом 3 частини другої статті 100 Закону запропоновано, що під час надання УЕКП постачальник таких послуг повинен надавати споживачам УЕКП на власних електронних комунікаційних мережах.
По-перше, цей пункт, на наш погляд, не узгоджується з вимогами наступного пункту 4. А, по-друге, згідно зі статтями 85–92 ЄКЕК, універсальна послуга не обов’язково має надаватися на власній мережі оператора/постачальника. Тобто, європейське законодавство не містить такої обмежувальної вимоги, як надання УЕКП лише і виключно на власній ЕКМ, допускається використання для доступу ЕКМ інших операторів/постачальників.
Зловживання та спекуляція тарифами на УЕКП неможливі, оскільки цей процес контролюватиметься регуляторним органом, а технологія, технічні рішення щодо забезпечення реалізації УЕКП, вважаємо, не повинні підлягати регулюванню. Встановлення такого обмеження не покращить умови доступу до УЕКП, а, навпаки призведе до породження монополістів з невід'ємним «ефектом» – високою ціною на УЕКП або навіть припиненням надання послуг на певних територіях.
З урахуванням наведеного, пропозицію щодо доповнення пунктом 3 частини другої статті 100 Закону пропонуємо виключити.
5. Розробником запропоновано суттєві зміни до статті 100 Закону, яка регулює порядок та процедури надання доступних УЕКП.
Зокрема, частину другу статті 100 Закону запропоновано доповнити положеннями, відповідно до яких під час надання УЕКП постачальник таких послуг повинен надавати іншим постачальникам електронних комунікаційних послуг доступ до елементів фізичної інфраструктури своїх електронних комунікаційних мереж для можливості надання УЕКП.
Зазначимо, що, по-перше, стаття 100 Закону в чинній редакції регулює питання доступу саме споживачів до УЕКП, а питання операторського доступу до інфраструктури ЕКМ вже врегульовано у розділі V Закону, а також у підзаконних нормативно-правових актах, які розроблено та затверджено регуляторним органом.
По-друге, розробником не враховано, що безумовне виконання цієї вимоги Закону щодо надання доступу до елементів фізичної інфраструктури своїх ЕКМ суб’єктами малого та мікропідприємництва може бути неможливим або вкрай обтяжливим та невигідним, аж до припинення їх діяльності. Слід відмітити, що на сьогодні в Україні УЕКП застосовуватиметься у віддалених регіонах країни – невеликих містечках та селах (а не в містах мільйонниках), а також в депресивних регіонах, де здебільшого ЕКП надають саме малі та мікропідприємці. І забезпечення ними послуг доступу до мережі Інтернет і так, на сьогодні, враховуючи додаткові економічні навантаження у зв’язку з воєнним станом в країні, є занадто високим та обтяжливим і без запропонованого у проекті Закону додаткового навантаження щодо безумовного надання своєї інфраструктури ЕКП задля забезпечення надання іншим постачальником УЕКП.
З огляду на зазначене, запропоновану редакцію пункту 4 частини другої статті 100 Закону пропонуємо виключити, оскільки питання доступу до інфраструктури ЕКМ вже врегульоване Законом та іншими підзаконними нормативно-правовими актами з питань доступу до інфраструктури ЕК на рівні операторів ЕК.
6. У запропонованій редакції абзацу 2 пункту 5 частини другої статті 100 Закону пропонуємо деякі уточнення: «У разі, якщо постачальник електронних комунікаційних послуг не може забезпечити доступ споживача до універсальних електронних комунікаційних послуг, він повинен протягом місяця проінформувати про це регуляторний орган. У цьому випадку регуляторний орган у встановленому ним порядку про призначення постачальника універсальних електронних комунікаційних послуг призначає постачальника електронних комунікаційних послуг, на якого накладаються зобов’язання з надання доступу до універсальної послуги, з числа тих, у яких наявні можливості для їх надання….»
Тобто, пропонуємо уточнення стосовно того, що призначення постачальника УЕКП у даному випадку здійснюватиметься не в дискреційному порядку, а в чітко регламентованому підзаконним нормативно-правовим актом.
7. Доповнення частини другої статті 100 Закону новим пунктом 7 фактично означає зобов’язання усіх постачальників ЕКП надавати можливість споживачам отримувати універсальні послуги як окремі, не в складі тарифних планів і пакетів. Припускаємо, що наявність такої норми матиме наслідком погіршення якості ЕКП та значно вплине на погіршення фінансового стану суб'єктів малого та мікропідприємництва сфери ЕК, оскільки, по-перше, не досліджено, наскільки це реально технічно можливо для суб’єктів малого та мікропідприємництва, які надають лише одну послугу фіксованого доступу до мережі Інтернет, застосовуючи два або три види пакетів послуг, один з яких і так вже передбачає доступний тариф; по-друге – фінансову доступність послуг фіксованого доступу до мережі Інтернет з компенсацією різниці витрат між фактичною вартістю пакету послуг та тією, що застосовуватиметься, як УЕКП, вважаємо, доцільно встановлювати лише і виключно для людей з обмеженими фінансовими можливостями та які потребують соціальної підтримки, що підтверджено в установленому порядку; саме такий підхід відповідає європейському, закріпленому в положеннях ЄКЕК.
Встановлення граничних тарифів на УЕКП, встановлення зобов’язання формувати окремий пакет УЕКП для постачальників, які надають лише одну послугу фіксованого доступу до мережі Інтернет і є суб’єктами малого чи мікропідприємництва, означає збитки та припинення його діяльності.
Запропонована розробником пропозиція щодо обов’язку надавати УЕКП виключно як окремих, не в складі тарифних планів і пакетів, не узгоджується зі статтями 84–85, 102–103 ЄКЕК, якими допускається можливість пакетних пропозицій за умови прозорого інформування споживачів.
Зокрема, ЄКЕК встановлено, що універсальна послуга – це забезпечення доступності базових електронних комунікаційних послуг. Тобто, європейське законодавство визначає, що УЕКП повинна бути доступною, але не нав’язує, що ця послуга має бути окремою. Зокрема, у статті 84 ЄКЕК зазначено: держави-члени повинні забезпечити, щоб усі споживачі на своїх територіях мали доступ до доступної адекватної послуги широкосмугового доступу до Інтернету і до послуг голосової комунікації з якістю, встановленою на їхніх територіях, включаючи базове з’єднання, у фіксованому місці, за доступною ціною, з урахуванням конкретних національних умов.
А статтею 85 ЄКЕК встановлено, що держави-члени мають забезпечити, щоб послуги були доступними за ціною. Для цього можуть застосовуватись: надання фінансової підтримки, або вимога до операторів пропонувати спеціальні тарифні пакети, які відрізняються від звичайних комерційних умов, або поєднання обох підходів. Таким чином, для забезпечення доступності УЕКП є альтернатива і немає прямої вимоги, щоб для УЕКП був окремий тарифний план і послуга реалізовувалась окремо. А стаття 102 ЄКЕК встановлює лише вимогу, у т.ч., що споживач має отримувати чітку та прозору інформацію: про склад послуг, ціну, умови.
Відповідно до статті 86 ЄКЕК, держави-члени повинні встановити найбільш ефективний та доречний підхід для забезпечення доступності у фіксованому місці адекватної послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет, як це визначено відповідно до статті 84(3), та послуг голосової комунікації, дотримуючись принципів об’єктивності, прозорості, недискримінації та пропорційності. Держави-члени повинні прагнути мінімізувати викривлення ринку, зокрема у зв’язку із наданням послуг за цінами або за інших умов, відмінних від звичайних комерційних умов, захищаючи при цьому суспільний інтерес.
Розробник змін до Закону фактично не дотримується як вимоги європейського законодавства щодо забезпечення принципів пропорційності, так і окремих положень Закону, зокрема, статті 2, де вказано, що застосування законодавства у ЕК та РС здійснюється з додержанням принципів: мінімально необхідного регулювання, згідно з яким рішення, дії суб’єктів владних повноважень мають бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети і завдань, визначених цим Законом; регуляторної передбачуваності, згідно з яким забезпечується послідовний регуляторний підхід, а також об’єктивності, пропорційності та неупередженості; належного врахування різноманітності умов щодо інфраструктури, конкуренції, кінцевих користувачів послуг та споживачів послуг у різних географічних районах країни. Адже регуляторним органом запропоновано однакові умови щодо встановлення граничних тарифів на УЕКП та формування окремих пакетів УЕКП як для великих постачальників, так і для малих і мікропідприємців; як для постачальників, які надають понад дві і більше ЕКП, так і для постачальників, які надають лише одну ЕКП (послуги фіксованого доступу до мережі Інтернет), у т.ч. в невеликих містечках, селах чи інших депресивних територіях чи на територіях, на яких наразі економічна діяльність гранично ускладнена внаслідок бойових дій (прифронтові території). Крім цього, основними принципами діяльності регуляторного органу, відповідно до статті 3 вказаного Закону, є ефективність; справедливість; адресність регулювання; недопущення дискримінації.
У статті 90 ЄКЕК закріплено, що якщо національні регуляторні органи вважають, що надання адекватної послуги може становити несправедливе навантаження на надавачів таких послуг, які вимагають компенсації, вони мають розрахувати собівартість таких послуг. Тобто, йдеться про те, щоб розрахувати собівартість УЕКП, а не встановити граничні тарифи на УЕКП, а також про те, що національний орган визначає реальну справедливу вартість надання УЕКП.
Тому зобов’язання щодо надання універсальної послуги як окремого тарифного плану для усіх абонентів, вважаємо, є кроком на знищення суб'єктів малого та мікропідприємництва сфери ЕК, які економічно не витримають такого навантаження.
З урахуванням наведеного, просимо регуляторний орган, разом з Мінцифри, Мінсоцполітики та Мінфіном, доопрацювати проект пункту 7 частини другої статті 100 Закону з урахуванням того, що можливість отримувати УЕКП, у т.ч. як окремі, а не в складі тарифних планів, повинна забезпечуватись лише і виключно для категорії людей, матеріальне становище яких дійсно не дозволяє сплачувати повну вартість ЕКП, та за умови компенсації різниці у тарифах, яка виникає у разі встановлення та застосування постачальником такого окремого тарифного плану.
Підхід до опрацювання даного питання вважаємо надзвичайно важливим з метою недопущення зловживання абонентами правом отримувати ЕКП за низькими тарифами, що, відповідно, завдасть матеріальної шкоди суб’єктам підприємництва сфери ЕК.
8. У проекті частини десятої статті 101 Закону запропоновано, що фінансування заходів з розгортання мереж для забезпечення доступу до універсальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у т.ч. внесків на регулювання, та/або місцевих бюджетів, та/або інших джерел, не заборонених законодавством. У проекті частини першої статті 102 Закону також запропоновано зміни у редакції, яка передбачатиме, що компенсація постачальникам ЕКП збитків, визначених відповідно до законодавства, понесених унаслідок виконання зобов’язань щодо надання УЕКП, відбуватиметься рахунок коштів державного бюджету, у т.ч. внесків на регулювання, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством, що визначаються законом про державний бюджет на відповідний рік.
ІнАУ під час обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення незалежності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку», розробленого НКЕК, виражала цілковиту незгоду з ідеєю НКЕК впроваджувати внески на регулювання, тим більше в умовах воєнного стану. Також вважаємо вкрай недоцільним, коли діяльність, розвиток та інфраструктура ЕК одного постачальника відбуваються за рахунок фінансових вкладень інших постачальників. Забезпечення УЕКП населення – це обов’язок держави і ніяк не може бути обов’язком постачальників, зокрема, суб'єктів малого та мікропідприємництва, які внаслідок вторгнення військ російської федерації, ведення бойових дій, економічної кризи, кадрового дефіциту, сумнівних експериментів податкових органів щодо спрощеної системи оподаткування і так вже перебувають на межі економічного виживання.
Зазначені положення мають бути змінені ще й з тієї причини, що на дату розроблення цього проекту Закону відсутнє врегульоване та визначене нормативно-правовими актами України поняття «внески на регулювання».
Враховуючи зазначене, просимо виключити із зазначених положень, а також із проекту частини першої статті 102 Закону, вираз «у т.ч. внесків на регулювання»,.
9. Чинною редакцією частини третьої (та інших) статті 102 Закону встановлено, що порядок і методику розрахунку та відшкодування збитків на розгортання ЕКМ для надання УЕКП встановлює Кабінет Міністрів України. Натомість, у редакції проекту Закону цю норму запропоновано у такій редакції: «Порядок розрахунку та перевірки збитків, понесених унаслідок виконання зобов’язань щодо надання універсальних електронних комунікаційних послуг, встановлює Кабінет Міністрів України».
Тобто, існуюча редакція Закону передбачає, що Кабінет Міністрів України встановлюватиме не лише «порядок розрахунку та перевірки збитків», а ще й порядок і методику відшкодування цих збитків, зокрема, яким чином та у якому порядку відбуватиметься відшкодування, у т.ч. строки відшкодування внаслідок запропонованих змін до Закону. Запропонована редакція положення у проекті Закону взагалі ліквідовує можливість фактичного отримання відшкодування збитків.
Враховуючи зазначене, зміни до частини третьої статті 102 Закону пропонуємо викласти у редакції: «3. Порядок і методику розрахунку та перевірки збитків, а також порядок відшкодування збитків, понесених унаслідок виконання зобов’язань щодо надання універсальних електронних комунікаційних послуг, встановлює Кабінет Міністрів України.».
10. Змінами до частини першої статті 107 Закону розробником запропоновано, що кінцеві користувачі послуг під час замовлення та/або отримання ЕКП мають право на запит до постачальника електронних комунікаційних послуг та/або до регуляторного органу щодо підключення до ЕКМ з метою отримання УЕКП.
Тобто, застосування права на отримання УЕКП поширено не лише на фізичних осіб, а й на юридичних осіб, що вважаємо неправильним та недоцільним. Адже у Законі, в який імплементовано ЄКЕК, «кінцевий користувач» – це будь-яка фізична або юридична особа, яка користується або замовляє електронні комунікаційні послуги, не надаючи їх далі.
Згідно з європейським законодавством, універсальна послуга орієнтована на фізичних осіб, тобто, населення та соціально вразливі групи. Відтак, запропоновані зміни до частини першої статті 107 Закону суперечать підходу ЄКЕК та створюють непропорційне та непосильне навантаження на суб'єктів малого та мікропідприємництва сфери ЕК.
З огляду на зазначене, проект пункту 3, яким запропоновано доповнити частину першу статті 107 Закону, пропонуємо виключити.
Наостанок звертаємо увагу, що відповідно до статті 5 ЄКЕК національні регуляторні органи несуть відповідальність принаймні за виконання завдання: (f) оцінювання несправедливого навантаження та обчислення собівартості надання універсальної послуги.
Враховуючи, що текст проекту Закону потребує суттєвого доопрацювання, з метою недопущення порушення законних інтересів суб'єктів малого та мікропідприємництва сфери ЕК після впровадження змін, запропонованих у проекті Закону, просимо створити робочу групу для напрацювання тексту змін до Закону з питання урегулювання надання УЕКП, до складу якої залучити представників Мінцифри, Мінсоцполітики, Мінфіну, профільних асоціацій у сфері електронних комунікацій.
Про результати розгляду наданих зауважень та пропозицій до проекту Закону просимо повідомити письмово.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК