Міністру розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України
ПЕТРАШКУ І.Р.
Голові Державної регуляторної служби України
КУЧЕРУ О.В.
Вих. № 07/1-2
від 25.01.2021
Щодо проекту Порядку запровадження державних регульованих
цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги
законодавства про захист економічної конкуренції
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), до складу якої входить понад 220 суб’єктів господарювання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, засвідчує Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.
5 січня 2021 року на вебсайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України https://www.me.gov.ua/ у розділі «Документи» підрозділ «Обговорення проектів документів» оприлюднений для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку запровадження державних регульованих цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції» (далі – проект постанови).
Проект постанови направлено на погодження до ДРС України.
У Аналізі регуляторного впливу до проекту постанови необхідність розроблення цього документу обґрунтовується тим, що «абзацом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Проте вказана норма Закону не застосовується через відсутність дієвого інструменту». А також на те, що «актуальність затвердження механізму державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, значно зростає в умовах надзвичайних ситуацій. Зокрема епідемічна ситуація в країні, обумовлена поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), спровокувала ажіотажний попит і стрімке зростання цін на окремі види товарів, що мають істотну соціальну значущість, та товарів протиепідемічного призначення. Ціновий моніторинг, який проводився Антимонопольним комітетом, свідчить, що ціни на певні продукти та засоби індивідуального захисту зростали синхронно в різних торгівельних мережах, що може свідчити про антиконкурентну поведінку учасників ринку.»
Проектом Порядку запровадження державних регульованих цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (далі – проект Порядку), пропонується встановити, що дія цього Порядку не поширюватиметься на ціни (тарифи), що встановлюються відповідно до законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу», «Про відходи», «Про теплопостачання», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
Проте, абзацом 4 пункту 4 проекту Порядку пропонується встановити, що рішення щодо запровадження державних регульованих цін згідно з цим Порядком на ринках телекомунікаційних послуг (загальнодержавних і регіональних) прийматиме НКРЗІ.
Тобто, зі змісту цього положення проекту Порядку слідує, що Кабінет Міністрів України уповноважить НКРЗІ здійснювати державне регулювання цін на усі телекомунікаційні послуги суб’єктами господарювання, які за рішенням органу Антимонопольного комітету України будуть визнані такими, що порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Підставою для запровадження державних регульованих цін на товари суб’єктів господарювання, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у випадках, визначених пунктом 1 цього Порядку, є рішення органів Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у зловживанні монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин.
ІнАУ, за результатом аналізу проекту постанови, надає такі зауваження та пропозиції:
1. В першу чергу, звертаємо Вашу увагу, що такі повноваження щодо регулювання цін на телекомунікаційні послуги для НКРЗІ не встановлені у Законі України «Про телекомунікації», зокрема, у статті 18 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1067/2011 зі змінами (далі – Положення), НКРЗІ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв’язку. У визначеній сфері НКРЗІ здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).
Відповідно до п.п. 6 пункту 4 Положення НКРЗІ забезпечує у межах своїх повноважень формування та реалізацію державної тарифної політики у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв’язку, вдосконалення нормативної та методологічної бази формування тарифів, які підлягають державному регулюванню, а також проведення моніторингу цін у зазначених сферах.
НКРЗІ відповідно до власного Положення встановлює відповідно до закону:
граничні або фіксовані тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги,
тарифи на надання в користування каналів електрозв’язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг,
розрахункові такси за послуги пропуску трафіку до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на певному ринку пропуску трафіку або операторів телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій,
тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку операторів телекомунікацій,
порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій,
граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв’язку,
а також тарифи на роботи (послуги) Українського державного центру радіочастот (УДЦР) та розміри плати за видачу документів дозвільного характеру - висновків щодо електромагнітної сумісності, дозволів на експлуатацію, на ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, здійснює відповідно до законодавства інші заходи щодо тарифного регулювання у зазначеній сфері.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, НКРЗІ, відповідно до законодавства, не наділена повноваженнями державного регулювання цін на ринках усіх телекомунікаційних послуг.
Крім того, є сумнівним на предмет відповідності вимогам Конституції України положення у проекті постанови, якими Кабінет Міністрів України наділяє повноваженнями орган державного регулювання у сфері телекомунікацій, які не встановлені у Законі України «Про електронні комунікації» та Положенні про НКРЗІ.
2. Відповідно до частини першої статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Статтею 190 Господарського кодексу України встановлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб’єкта господарювання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 38 Закону України «Про телекомунікації», оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
Статтею 66 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.
Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:
тарифи на загальнодоступні послуги;
тарифи на надання в користування каналів електрозв’язку операторів телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг;
розрахункові такси за послуги пропуску трафіку до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг;
тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку операторів телекомунікацій.
Таким чином, оператори, провайдери телекомунікацій мають право встановлювати ціни на телекомунікаційні послуги самостійно, окрім переліку телекомунікаційних послуг, встановленому у статті 66 Закону України «Про телекомунікації», ціни на які підлягають державному регулюванню.
3. Необхідність прийняття постанови розробник обґрунтовує ажіотажним попитом і стрімким зростанням цін на окремі види товарів, що мають істотну соціальну значущість, та товарів протиепідемічного призначення, спровокованими епідемічною ситуацією в країні, обумовленою поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Проте в Аналізі регуляторного впливу до проекту постанови жодним чином не вказується про збільшення вартості телекомунікаційних послуг.
Відтак, без такого належного обґрунтування, наміри щодо впровадження державного регулювання на усі телекомунікаційні послуги вважаємо необґрунтованими.
4. В Аналізі регуляторного впливу до проекту постанови також вказується на те, що ціновий моніторинг, який проводився Антимонопольним комітетом, свідчить, що ціни на певні продукти та засоби індивідуального захисту зростали синхронно в різних торгівельних мережах, що може свідчити про антиконкурентну поведінку учасників ринку. Проте, знову ж таки, відсутні дані моніторингу цін на телекомунікаційні послуги. Крім того, з офіційних повідомлень Антимонопольного комітету України не вбачається те, що відносно операторів, провайдерів телекомунікацій часто приймаються рішення про визнання фактів порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Зазначене додатково підтверджує необґрунтованість та безпідставність намірів розробника проекту постанови ввести державне регулювання цін на усі телекомунікаційні послуги.
Крім того, з тексту Аналізу регуляторного впливу до проекту постанови можна зробити висновок про те, що впровадження державного регулювання цін на товари, в т.ч. на телекомунікаційні послуги, обумовлене стрімким зростанням цін на окремі товари в період дії карантинних та обмежувальних заходів, які застосовуються Кабінетом Міністрів України щодо недопущення поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто, ці заходи мають тимчасовий характер. Проте, у тексті проекту постанови не вказано про тимчасове введення державного регулювання цін на товари, тобто, планується необґрунтоване рішення щодо постійного, необмеженого в часі, регулювання цін на товари, зокрема телекомунікаційні послуги.
Враховуючи наведене, просимо Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України доопрацювати проект постанови та, з пункту 4 проекту Порядку виключити абзац 4 та з абзаців 2, 5 виключити слова «та телекомунікаційних послуг».
Відповідно до статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», одним із принципів державної регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки, що передбачає, зокрема, обов’язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями.
Враховуючи зазначене, звертаємось до Державної регуляторної служби України не погоджувати проект постанови у запропонованій редакції, як такий, що не у повній мірі відповідає законодавству та потребує доопрацювання окремих його положень з урахуванням зауважень та пропозицій, вказаних у цьому листі.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України А. Пятніков