Лист №131/1-5 від 04.08.2016 про розгляд законопроектів реєстраційний № 4646 та 4646-1

Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань податкової та митної політики,

народному депутату України

Южаніній Н.П.

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку,

народному депутату України

Данченку О.І.

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва,

народному депутату України

Галасюку В.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань бюджету,

народному депутату України

Павелку А.В.

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції,

народному депутату України

Іоновій М.М.

Вих. №131/1-5

від «04» серпня 2016 р.

 

Про розгляд законопроектів

реєстраційний № 4646

 

 

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та звертається з наступного приводу.

11 травня 2016 року у Верховній Раді України за № 4646, а 19 травня 2016 року за №4646-1 зареєстровано проекти Законів «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (щодо удосконалення деяких положень)» (далі – законопроекти).

 

І. Новаціями законопроектів вводяться суттєві зміни до бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Звертаємо увагу, що підприємства вже ведуть фінансову звітність як за національними так і за міжнародними принципами, але для більшості з них значна зміна істотних умов ведення звітності матиме негативні наслідки для бізнесу, пов’язані з додатковими витратами на дообладнання комп’ютерних систем та програм задіяних для ведення обліку та звітності, а також на необхідне перепрофілювання та навчання персоналу компаній.

Впровадження міжнародних стандартів під час ведення обліку та звітності в Україні та зміна істотних умов ведення бізнесу в Україні потребує значного перехідного періоду, що, на нашу думку, має становити не менше трьох років, а також певний час на ведення нового обліку у тестовому (необов’язковому, несанкційному) режимі.

Одночасно, вважаємо за доцільне забезпечити відповідними органами влади надання роз’яснень та консультацій щодо нових умов ведення обліку та звітності на підприємствах, де раніше не застосовувалися принципи міжнародної фінансової звітності.

З цією метою, пропонуємо:

- на рівні перехідних положень законопроекту закріпити 3 роки, як перехідний період для обов’язкового застосування підприємствами норм та принципів міжнародної фінансової звітності;

- визначити, що на протязі першого після впровадження відповідних норм законопроектів року, підприємства не нестимуть відповідальність за порушення умов та правил ведення такої звітності.

 

ІІ. Також звертаємо увагу на те, що законопроектами (частина друга статті 2) визначаються нові критерії визначення мікропідприємств, малих, середніх та великих підприємств за сукупною вартістю активів та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які не відповідають вимогам частини третьої статті 55 Господарського Кодексу України (далі – ГК України), при цьому змін до цього ГК України не вноситься.

Таким чином в законодавстві України з’являться нові колізії, які будуть шкідливі для розвитку бізнесу.

Пропонуємо вищезазначені новації відкоригувати з вимогами ГК України.

 

ІІІ. Новаціями частин другої та третьої статті 11 є те, що «2. Порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків — Національним банком України» та «3. Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність».

ІнАУ підтримує наведення ладу у питаннях створення єдиного «порядку та строків подання фінансової звітності…», але, на наш погляд, перелік «органів державної влади», які будуть отримувати таку звітність, необхідно конкретизувати та визначати лише законом.

Такій підхід дасть можливість надавати звітність тільки визначеним законом органам, звільнить, зокрема, мікропідприємства та малі підприємств від надмірного фінансового навантаження у цих питаннях та усуне корупційну складову питання.

Слід звернути увагу, що сьогодні на прикладі дій Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (далі – НКРЗІ), відбуваються незрозумілі дії, коли НКРЗІ, користуючись положеннями Закону України «Про телекомунікації», зокрема пункту 10 частини першої статті 18 (отримує безоплатно від операторів, провайдерів телекомунікацій необхідну для виконання своїх повноважень звітність та інформацію, у тому числі таку, що містить фінансово-економічні показники, у визначених НКРЗІ обсягах, формах і порядку), фактично ввела звітність та роздільний облік доходів операторів, провайдерів телекомунікацій, яка є фактично фінансовою звітністю, що вже отримують інші органи влади (рішення НКРЗІ від 05.04.2016 №180, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.05.2016 за №739/28869).

Така звітність встановлена НКРЗІ для усіх без винятку суб’єктів ринку телекомунікацій (мікропідприємств, малих, середніх та великих підприємств), що не відповідає новаціям законопроекту щодо введення «таксономії фінансової звітності» та не враховує досвід та вимоги європейського законодавства, зокрема рекомендації Директиви 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року «Про спільні правові рамки для електронних комунікацій мереж та послуг», де введення вимоги вести окремий облік для діяльності не застосовується до підприємств, річний оборот яких з діяльності, пов’язанної з електронними комунікаційними мережами або послугами менше за 50 мільйонів ЄВРО.

 

Пропонуємо:

а) частину другу статті 11 доповнити словами «перелік органів влади, які отримують фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність, звіт про управління та звіт про платежі на користь держави, визначається законом»;

б) додати до прикінцевих положень законопроектів наступний пункт:

«Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у частині першій статті 18 Закону України «Про телекомунікації» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 12, ст. 155, з наступними змінами) пункт 10 викласти у наступній редакції:

«10) отримує безоплатно від операторів, провайдерів телекомунікацій необхідну для виконання своїх повноважень звітність та інформацію, у визначених НКРЗІ обсягах, формах і порядку, а при необхідності фінансову звітність – відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

 

IV. Відповідно до частин першої та другої статті 14 законопроектів, зокрема, органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці та не є конфіденційною інформацією, крім випадків, передбачених законом. Підприємства зобов’язані подати копію фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з цим, відповідно до визначення поняття «публічна інформація» у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відтак, Законом України «Про доступ до публічної інформації» регулюються питання надання публічної інформації саме суб’єктами владних повноважень, яка ними отримана, створена або знаходиться у їх володінні, інших розпорядників публічної інформації у розумінні статті 13 цього Закону, яка знаходиться у їх володінні і його дія не поширюється та не є обов’язковою для суб’єктів господарювання, зокрема, в частині надання інформації.

З огляду на наведене, частини першу та другу статті 14 законопроектів, зокрема, в частині зобов’язання підприємств подати копію фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб, необхідно узгодити із положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом уточнення, що така інформація надається підприємствами, що становлять суспільний інтерес (визначення цього поняття надається у законопроектах) або шляхом виключення цих положень із змісту тексту законопроектів.

 

V. Крім того, звертаємо увагу на окремі новації законопроектів та пропонуємо:

- виключити у пункті 5 статті 1 терміни «звіт про платежі на користь держави» та «звіт про управління» - відповідні відомості містяться у фінансовій та податковій звітності, тому немає необхідності створювати нові форми, які обтяжуватимуть звітність та накладатимуть додаткове навантаження на суб’єктів господарювання;

- залишити в чинній редакції Закону термін «національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку» - оскільки запропонований законопроектом термін необґрунтовано розширює повноваження фіскальних органів під час розроблення та затвердження нових стандартів;

- залишити в чинній редакції Закону редакцію частини першої статті 4 - вважаємо за доцільне закріпити принципи на рівні закону, оскільки, у іншому випадку, підприємства, що вестимуть облік на підставі національних стандартів не матимуть принципів, визначених на рівні законодавства (Міжнародні стандарти містять принципи, а національні – не містять);

- потребує уточнення новація законопроектів щодо можливості складання фінансової звітності в іноземній валюті (стаття 5) - якщо окремі користувачі потребують звітності в іноземній валюті, чи може підприємство складати звітність тільки в іноземній валюті? Чи складання  звітності в валюті України є обов’язковим, а в іноземній валюті – додатковим?

- залишити норму щодо складу та форми фінансової звітності (новації частини четвертої статті 11) у редакції частини другої статті 11 діючого Закону (Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів) - з метою усунення зловживань та підвищення рівня регуляторного навантаження на суб’єктів господарювання, доцільно залишити чітко визначений перелік форм фінансової звітності необхідної для заповнення.

 

Враховуючи вищезазначене, з метою вдосконалення законопроектів та уточнення деяких його норм пропонуємо, розглянути та врахувати надані зауваження та пропозиції при проходженні законопроектів.

 

 

 

З повагою,

 

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                               О. Федієнко