Лист №119 від 14.07.2015 Голові Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв'язку щодо проекту Закону України «Про розвідувальні органи України» та «Про телекомунікації» (щодо уточнення деяких положень)» №2036а від 08.06.2015

14.07.2015
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України

 

 

 

 

 

 

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку
ДАНЧЕНКУ О.І.

 

 

 

 

 

Вих. №119

від «14» липня 2015р.

 

 

На Ваш вих. 04-21/21-482 від 17.06.2015

щодо проекту Закону України «Про розвідувальні органи України» та «Про телекомунікації» (щодо уточнення деяких положень)» №2036а від 08.06.2015

 

 

Шановний Олександре Івановичу!

 

Проектом Закону України «Про розвідувальні органи України» та «Про телекомунікації» (щодо уточнення деяких положень)», зареєстрованому 08 червня 2015 року у Верховній Раді України за № 2036а (далі - Законопроект) передбачається внесення ряду змін до Закону України «Про розвідувальні органи України» та до Закону України «Про телекомунікації».

На наш погляд, Законопроект потребує доопрацювання з огляду на наступне.

1. Ми вважаємо недоцільним доповнення частини четвертої статті 39 Закону України "Про телекомунікації" положенням стосовно покладання обов’язку на операторів телекомунікацій за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами, крім оперативно-розшукових, також контррозвідувальних або розвідувальних заходів. Звертаємо увагу, що під оперативно-розшуковою діяльністю вже розуміється система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, передбачених статтю 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Також звертаємо увагу на те, що зазначені новації законопроекту не в повній мірі відповідають рекомендаціям Резолюції Ради Європи ЕС СОМ 96/С329/01 "Про законне перехоплення телекомунікацій" і ENFOPOL 55 "Про оперативні потреби правоохоронних органів стосовно телекомунікаційних мереж загального користування та послуг зв'язку", зокрема стосовно покладання завдань лише на правоохоронні органи.

Розширення меж заходів, передбачених новаціями статті 39 Закону України "Про телекомунікації", можуть також створити умови невиконання вимог статей 31 та 32 Конституції України, це підтверджується відмінністю деяких питань проведення заходів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, зокрема тих, що здійснюються без рішень суду. Таким чином новації не гарантуватимуть громадянам таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, не втручання в їх особисте і сімейне життя тощо, що також не відповідає приписам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8, ратифікованою Україною.

Тому пропонуємо залишити ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» без змін.

2. Звертаємо Вашу увагу, що внесення до частини 2 статті 65 Закону України «Про телекомунікації» доповнень щодо зобов’язання того, щоб під час надзвичайних ситуацій всі засоби зв’язку та телекомунікаційні мережі незалежно від форми власності використовуються насамперед для забезпечення проведення мобілізації та задоволення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку, не узгоджується з нормами Конституції України та Господарського кодексу України. Відповідно до приписів статей 41, 64 Конституції України та статей 416, 417 Господарського кодексу України окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Крім того, нормами Кодексу цивільного захисту України, саме який регулює суспільні відносини, пов’язані з надзвичайними ситуаціями, також не передбачається використання засобів «зв’язку та телекомунікаційних мереж незалежно від форми власності» для забезпечення проведення мобілізації та задоволення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку.

Тому пропонуємо частину 2 статті 65 Закону України «Про телекомунікації» викласти в редакції:

Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечити виконання своїх функцій в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. Під час надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану всі засоби зв’язку та телекомунікаційні мережі незалежно від форми власності використовуються насамперед для забезпечення проведення мобілізації та задоволення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку.

 

З огляду на зазначене та з метою попередження ймовірних негативних наслідків від запропонованих змін пропонуємо сприяти внесенню зазначених змін до тексту Законопроекту.

 

 

 

З повагою,

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                               О.Федієнко