Лист № 94 від 23.07.2020 Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації щодо пропозицій до проекту Закону про розвідку (№ 2412-д від 15.01.2020)

23.07.2020
Вихідні реквізити: 
Вих. № 94 від 23.07.2020
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
Комітет ВРУ з питань цифрової трансформації

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань цифрової трансформації

КРЯЧКУ М.В.

 

Вих. № 94

від 23.07.2020

 

Зауваження та пропозиції до проекту Закону

(№ 2412-д від 15.01.2020)

 

Шановний Михайле Валерійовичу!

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

15 січня 2020 року у Верховній Раді України за № 2412-д зареєстровано проект Закону про розвідку (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Завітневич О.М., Арахамія Д.Г. та інші.

21 липня 2020 року проект Закону передано на повторне друге читання.

Ми вдячні Вам за професійний підхід та принципову позицію під час розгляду проекту Закону у другому читанні, що дало змогу запобігти прийняттю неякісного Закону та сприяє можливості подальшого доопрацювання цього документу.

ІнАУ, здійснивши аналіз положень проекту Закону, надає зауваження та пропозиції, які покликані запобігти двозначностям у трактуванні окремих положень Закону і, відповідно, непорозумінь у взаємодії між представниками Розвідувальних органів і операторами, провайдерами телекомунікацій, які відповідно до цього Закону мають виконувати певні дії.

 

 

1. У частині 1 статті 15 проекту Закону пропонується, що розвідувальні органи можуть проводити стосовно особи, місця або речі, що перебувають на території України, такі розвідувальні заходи, зокрема:

2) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що полягає у проведенні відбору та фіксації змісту відповідних відомостей або даних, що передається або отримується особою;

3) зняття інформації з електронних інформаційних систем, яке полягає у пошуку, виявленні, фіксації відомостей або даних, що містяться в електронній інформаційній системі або її частині, шляхом доступу до такої системи або її частини без відома її власника, володільця або утримувача;

5) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, що полягає в локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного термінала систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів, провайдерів телекомунікацій, без розкриття змісту повідомлень, що передаються тощо.

Проте, не передбачено, як саме такі заходи можуть виконуватись на телекомунікаційних мережах, які є власністю операторів телекомунікацій, зокрема, процедуру виконання, оплатність проведення цих заходів. Така невизначеність може призвести до непорозумінь у взаємодії між представниками Розвідувальних органів і операторами, провайдерами телекомунікацій, які відповідно до цього Закону мають виконувати певні дії.

 

 

2. У частині 2 статті 15 проекту Закону пропонується:

Розвідувальний орган може розпочати проведення розвідувальних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, стосовно особи, яка перебуває на території України на законних підставах і яку ідентифіковано під час проведення розвідувального заходу за пошуковими критеріями, виключно на підставі рішення суду. У такому випадку за рішенням керівника розвідувального органу проведення розвідувального заходу за пошуковими критеріями може бути продовжено на строк до отримання рішення суду, але не більше ніж на 72 години з моменту ідентифікації особи.

Це формулювання нечітке, друге речення дещо суперечить першому, і з нього може бути зроблено висновок про можливість проведення розвідувального заходу за 72 години до отримання рішення суду.

Разом з тим, має бути чітке визначення, що проведення розвідувальних заходів має відбуватись виключно на підставі рішення (ухвали) суду за умов оперативності такої взаємодії між розвідувальним органом та судом. При невиконанні таких умов можуть порушуватись конституційні права людини. Зокрема, статтею 64 Основного Закону гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Крім того, статтею 31 Конституції України кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

 

 

3. У частині 3 статті 15 проекту Закону пропонується:

Зняття відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій, які надають послуги мобільного та/або фіксованого зв'язку, забезпечується системою технічних засобів, що використовується усіма розвідувальними органами на умовах автономного доступу до інформації у порядку, визначеному законодавством.

По-перше, не чітко визначено, що саме «визначено законодавством» і яким? По-друге, запропоновані положення проекту Закону не гарантують технічної безпеки втручання в роботу телекомунікаційних мереж, забезпечення зняття інформації виключно відносно осіб щодо яких проводяться розвідувальні заходи, та збереження конфіденційності інформації. Не чітко прописано, а в діючому законодавстві не існує таких відносин, як-то «автономний доступ до інформації». Крім того, який саме смисл ініціатори вклали у вираз «система технічних засобів, що використовується усіма розвідувальними органами».

Отже, стаття 15 проекту Закону потребує суттєвого доопрацювання.

 

 

4.  Пунктом 18 частини 5 Прикінцевих положень проекту Закону запропоновано частину четверту статті 39 Закону України «Про телекомунікації» після слів "здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових" та слів "сприяти проведенню оперативно-розшукових" доповнити словами "та розвідувальних".

Таким чином, частина 4 статті 39 Закону України «Про телекомунікації» в разі прийняття проекту Закону зазнає таких змін:

Оператори телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових та розвідувальних заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових та розвідувальних заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Звертаємо увагу народних обранців, що розширення переліку уповноважених органів, за рішенням яких оператори телекомунікацій зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах і обслуговувати технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, збільшує фінансове і організаційне навантаження на суб’єктів господарювання.

Також звертаємо Вашу увагу, що так званим «диктаторським законом» Януковича № 721-VII від 16.01.2014 вносились зміни до статті 39 Закону України «Про телекомунікації», які встановлювали обов’язок операторам не лише за власні кошти встановлювати, але й закуповувати обладнання, необхідне уповноваженим органам. Ця «новація Януковича» була скасована на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014. Але все ж залишилась можливість двозначності трактувань і, відповідно, незаконних вимог до операторів щодо закупівлі обладнання для правоохоронців, а не лише встановлення його за власні кошти.

Розширення переліку уповноважених органів, за рішенням яких Оператори телекомунікацій зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах і обслуговувати технічні засоби, знову актуалізує цю проблему.

Тому, для ліквідації двозначностей, пропонуємо такі зміни до частини 4 статті 39 Закону України «Про телекомунікації»:

Оператори телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових та розвідувальних заходівпридбані відповідними органами та надані операторам телекомунікацій, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових та розвідувальних заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

ІнАУ вчергове звертає увагу, що фінансування придбання технічних засобів, які необхідні правоохоронним, розвідувальним органам, забезпечення їх функціонування та збереження тощо, повинно здійснюватися виключно і лише за рахунок коштів Державного бюджету України або за рахунок таких органів, а не через фінансування таких процесів за рахунок бізнес-структур та посягання на їх приватну власність. Основним обов’язком операторів, провайдерів телекомунікацій є задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій телекомунікаційними послугами достатнього асортименту, обсягу та якості відповідно до законодавства у сфері телекомунікацій.

 

Враховуючи зазначене, просимо врахувати наші зауваження в процесі доопрацювання.

Крім того, наша пропозиція також полягає в тому, що для опрацювання положень ефективного дієвого Закону про забезпечення функціонування розвідувального органу та забезпечення при цьому дотримання прав і свобод громадян, врахування рекомендацій ПАРЕ, в обов’язковому порядку долучити до розроблення проекту Закону науковців у сфері права.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                                       А. Пятніков