Лист № 63/1-4 від 04.06.2020 ВРУ щодо пропозицій до законопроекту про медіа в Україні (реєстр. № 2693-2 від 29.05.2020)

04.06.2020
Вихідні реквізити: 
Вих. № 63/1-4 від 04.06.2020
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики

ТКАЧЕНКУ О.В.

 

Голові Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації

КРЯЧКУ М.В.

 

Голові Комітету ВРУ з питань правової політики

КОСТІНУ А.Є.

 

Голові Комітету ВРУ з питань свободи слова

ШУФРИЧУ Н.І.

Вих. № 63/1-4

від 04.06.2020

 

Щодо зауважень та пропозицій

до законопроекту

(№ 2693-2 від 29.05.2020)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

29 травня 2020 року у Верховній Раді України за № 2693-2 зареєстровано проект Закону про медіа в Україні (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Княжицький М.Л., Алєксєєв С.О. та інші.

ІнАУ, здійснивши попередній аналіз положень проекту Закону, надає зауваження та пропозиції, які просимо врахувати вашим Комітетом при ухваленні висновку.

 

1. ІнАУ пропонує:

- із частини сьомої статті 97 проекту Закону виключити вираз «…заборони Інтернет-провайдерам надавати користувачам мережі Інтернет послуги з доступу до ресурсів/сервісів…»;

- із частини п’ятої статті 110 проекту Закону виключити вираз «…заборони Інтернет-провайдерам надавати користувачам мережі Інтернет послуги з доступу до ресурсів/сервісів…»;

- із частини п’ятої статті 112 проекту Закону виключити вираз «…заборони Інтернет-провайдерам надавати користувачам мережі Інтернет послуги з доступу до ресурсів/сервісів…».

Пропозиція відносно заборони Інтернет-провайдерам надавати користувачам мережі Інтернет послуги з доступу до ресурсів/сервісів не узгоджується з положеннями, закріпленими в Законі України «Про телекомунікації». Зокрема, статтею 6 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що одним із принципів діяльності у сфері телекомунікацій є доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті. А частиною четвертою статті 40 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.

З аналогії у сфері захисту інтелектуальної власності статтею 248 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про Асоціацію), визначено, що держава не повинна покладати на інтернет-посередників ні загального зобов’язання здійснювати моніторинг інформації, яку вони передають або зберігають, ні загального зобов’язання активно шукати факти або обставини, які вказують на незаконну діяльність.

Відповідно до визначення, даного у статті 1 Закону України «Про телекомунікації» Інтернет – це «всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами». Оператор, провайдер телекомунікацій не впливає і не може впливати на зміст та характер будь-яких даних, що передаються в телекомунікаційних мережах, не аналізує та не зобов’язаний аналізувати зміст інформації, яка транспортується телекомунікаційними мережами, а, отже, не відповідає за зміст такої інформації та не може нести відповідальності, якщо така інформація транспортується з використанням його телекомунікаційних мереж. Оператор, провайдер телекомунікацій не зобов’язаний здійснювати моніторинг даних, які передаються телекомунікаційними мережами, з використанням яких надаються телекомунікаційні послуги і не може обмежувати доступ абонентів до такої інформації на власний розсуд, тобто без рішення суду. Крім цього, оператор, провайдер телекомунікацій, навіть з технічної сторони, не може обмежити доступ до певної інформації чи вебсайту/ресурсу/сервісу, як це пропонується ініціаторами законопроекту. Такі дії, за наявності технічної можливості, можливо виконати лише власником (володільцем) вебсайту або реєстрантом відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту або постачальником послуг хостингу.

Крім того, законодавство у сфері телекомунікацій не надає визначення такого терміну, як «Інтернет-провайдери».

Отже, із тексту проекту Закону пропонуємо виключити названі положення із частини сьомої статті 97, частини п’ятої статті 110, частини п’ятої статті 112, як такі, що призведуть до порушення прав та законних інтересів операторів, провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до Інтернету.

 

2. Частиною третьою статті 22 проекту Закону пропонується на провайдерів аудіовізуальних сервісів покласти зобов’язання вести облік кількості користувачів його медіа-сервісів із зазначенням сервісів, які надаються таким користувачам, щорічно надавати цю інформацію Національній раді через електронний кабінет.

Тут, і, в цілому, по тексту проекту Закону застосовуються терміни «медіа-сервіс» та «сервіс». При цьому, ініціаторами у тексті проекту Закону взагалі не надано визначення цих термінів.

Крім того, з тексту проекту Закону не зрозуміла мета впровадження запропонованого обліку та звітності, порядок та процедура ведення таких достовірних даних провайдерами аудіовізуальних сервісів, а також використання Національною радою таких даних.

Тому, пропонуємо це положення частини третьої статті 22 проекту Закону викласти в редакції:

«4) щорічно надавати звітну інформацію Національній раді за встановленою формою через електронний кабінет.»

Тобто, пропонуємо наділити регулятора повноваженнями встановлювати форми звітності та виключити обов’язок вести облік, оскільки положення характеризується відсутністю належного правового механізму його реалізації, адже з тексту законопроекту не зрозуміло у який спосіб його вести, хто, як і за якою методикою його буде перевіряти. Вочевидь, що впровадження такого обов’язку сприятиме боротьбі з піратством, але проект Закону не має таких цілей.

 

3. Частиною п’ятою та шостою статті 85 законопроекту запропоновано, що нормативно-правові акти Національної ради (у тому числі регуляторні) не підлягають обов’язковій державній реєстрації та приймаються у порядку, визначеному цим Законом. Проекти нормативно-правових актів Національної ради не потребують погодження з іншими державними органами, крім випадків передбачених цим Законом.

При цьому, відсутні обґрунтування впровадження таких новацій у порівнянні із положеннями у Законі України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Крім того, запропоноване положення суперечить Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Враховуючи вищенаведене, частини п’яту та шосту статті 85 проекту Закону України «Про медіа» пропонуємо викласти в редакції:

«5. Нормативно-правові акти Національної ради (у тому числі регуляторні) приймаються та оприлюднюються відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Рішення Національної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

6. Нормативно-правові акти, окрім вимог, передбачених частиною п’ятою цієї статті, проходять державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.»

 

4. Проектом Закону запропоновано внести зміни і до окремих статей Закону України «Про телекомунікації» (далі – Закон), зокрема:

4.1. Змінами до статті 28 Закону пропонується, що особливості надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення … визначаються Законом України «Про медіа».

4.2. Доповненням пунктом 8-1 до частини першої статті 39 Закону пропонується встановити для операторів телекомунікацій обов’язок не допускати під час надання послуг доступу до Інтернет, послуг передачі даних з використанням телекомунікаційних мереж дискримінації користувачів послуг, у тому числі надання будь-якої переваги одним користувачам порівняно з іншими, залежно від змісту послуги, що надається, змісту та обсягу даних, які передаються, кінцевого обладнання користувача чи за іншою ознакою. Не є дискримінацією у розумінні цього пункту управління трафіком тією мірою, яка є необхідною для забезпечення інформаційної безпеки телекомунікаційної мережі, а також виконання вимог закону чи рішень державних органів у передбачених законом випадках щодо обмеження доступу до послуг чи окремих даних, надання пріоритету державним органам при наданні телекомунікаційних послуг.

Як вже зазначалось, оператори, провайдери телекомунікацій, які надають послуги доступу до Інтернету, фактично здійснюють транспортування трафіку (сукупність інформаційних сигналів, що передаються за допомогою технічних засобів операторів, провайдерів телекомунікацій за визначений інтервал часу, включаючи інформаційні дані споживача та/або службову інформацію).

Отже, оператори, провайдери телекомунікацій ані технічно, ані юридично не можуть оцінювати дані, які передаються телекомунікаційними мережами, які використовуються для надання телекомунікаційних послуг, відтак, не можуть впливати на ці дані та втручатись до змісту.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про телекомунікації», виключно національний регулятор у сфері телекомунікацій (НКРЗІ) визначає умови та правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій для операторів, провайдерів телекомунікацій, в т.ч. при наданні ними послуг доступу до Інтернету.

Таким чином, пропонуємо запропоновані ініціаторами законопроекту зміни до статті 28 (у частині, що вище зазначена) та доповнення пунктом 8-1 до частини першої статті 39 Закону виключити із тексту проекту Закону.

 

5. Пропонуємо із тексту проекту Закону включити пропозиції щодо доповнення статтею 289-1 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на значну завантаженість судів справами, зарані, ця стаття є такою, що створить підґрунтя для прийняття необ’єктивних, несправедливих судових рішень. Ініціатори не мотивували у поясненнях, чому саме розгляд справ за цією категорією для суспільства та громадян є важливішим та потребує скорочених строків розгляду справ судами, аніж розгляд інших справ.

 

Враховуючи вищенаведене, просимо, за результатом розгляду у вашому Комітеті проекту Закону про медіа (№ 2693-2 від 29.05.2020), ініціаторами якого є народні депутати України Княжицький М.Л., В’ятрович В.М. та інші, прийняти висновок про повернення цього законопроекту суб’єктам законодавчої ініціативи на доопрацювання.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                                     А. Пятніков