Лист № 30/1-4 від 06.03.2020 ВРУ щодо пропозицій до проекту Закону про Бюро економічної безпеки (№ 3087 від 19.02.2020)

Вихідні реквізити
Вих. № 30/1-4 від 06.03.2020
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики
Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності
Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації

Голові Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики

ГЕТМАНЦЕВУ Д.О.

 

Голові Комітету ВРУ з питань

національної безпеки, оборони та розвідки

ЗАВІТНЕВИЧУ О.М.

 

Голові Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності

МОНАСТИРСЬКОМУ Д.А.

 

Голові Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації

КРЯЧКУ М.В.

 

Вих. № 30/1-4

від 06 березня 2020 року

 

Щодо зауважень та пропозицій

до законопроекту (№ 3087 від 19.02.2020)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

19 лютого 2020 року у Верховній Раді України за № 3087 зареєстровано проект Закону про Бюро економічної безпеки (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Железняк Я.І., Цабаль В.В. та інші.

ІнАУ, здійснивши аналіз положень проекту Закону, надає окремі зауваження та пропозиції, які просимо врахувати при розгляді вашим комітетом та ухваленні висновку.

1. Проектом Закону запропоновано внести зміни до частини четвертої статті 39 Закону України «Про телекомунікації», виклавши її у редакції:

«4. Оператори телекомунікацій зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов’язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.»

По-перше, звертаємо вашу особливу увагу, що ініціатори проекту Закону пропонують внести зміни до частини четвертої статті 39 Закону України «Про телекомунікації», яка була внесена до цього Закону відповідно до Закону від 16 січня 2014 року № 721-VII, який втратив чинність відповідно до Закону України від 28.01.2014 № 732-VII «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» зі змінами.

По-друге. Ініціатори проекту Закону, в порушення положень Конституції України та інших законодавчих актів, які гарантують право приватної власності та його недоторканність, фактично вимагають покласти значний фінансовий тягар на понад 6000 операторів телекомунікацій, а також на всіх суб’єктів господарювання в Україні, зобов’язавши за власні кошти закуповувати та встановлювати технічні засоби на своїх телекомунікаційних мережах, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, за власний кошт забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу. Вважаємо, що ініціатори  проекту Закону запропонували впровадити незрозумілу форму взаємодії між суб’єктами господарювання та правоохоронними органами у положенні «в межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення». Тобто, якщо це чітко не встановлено законодавством, то які межі повноважень у «сприянні» тощо, запропоновано у цих положеннях проекту Закону. Відтак, чіткі межі взаємодії між операторами телекомунікацій та усіма органами досудового розслідування (а не окремо щодо кожного з них) при здійсненні оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій повинні бути встановлені в окремому Законі.

Отже, з огляду на зазначене, вважаємо неприйнятним та такими, що порушують права власності операторів телекомунікацій встановлення обов’язку щодо придбання ними технічних засобів для оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, за власні кошти.

По-третє. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України та положень Закону України «Про телекомунікації», інших нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій, оператор телекомунікацій є суб’єктом господарювання, який проводить господарську діяльність, що спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, тобто, на надання телекомунікаційних послуг. Виконання суб’єктами ринку телекомунікацій вказаного в проекті Закону обов’язку щодо закупівлі високовартісного обладнання, створить додаткові перешкоди для вільного доступу до ринку телекомунікацій нових операторів, оскільки це збільшить розмір потрібних для цього початкових інвестицій. До того ж, невеликі компанії взагалі не мають достатньо коштів в розмірі, необхідному для придбання вказаного обладнання та потребуватимуть залучення додаткових (в т.ч. кредитних) коштів. Зрозуміло, що в кінцевому підрахунку, це віднесеться на збільшення вартості послуг для абонентів.

Таким чином, реалізація запропонованого ініціаторами проекту Закону положення, порушує законні інтереси операторів телекомунікацій і призведе до гальмування розвитку телекомунікацій в Україні в цілому, а, особливо, в регіонах.

Вважаємо, що вирішення на належному рівні вказаного питання можливе лише за умови реалізації комплексного підходу, зокрема, в питанні, що стосується перехоплення інформації у телекомунікаційних мережах, шляхом прийняття єдиного спеціального Закону.

Відтак, ІнАУ вчергове звертає увагу, що фінансування придбання технічних засобів, які необхідні саме правоохоронним органам для здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності, забезпечення їх функціонування та збереження тощо, повинно здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а не через фінансування за рахунок бізнес структур.

З огляду на це, вважаємо неприйнятним встановлення обов’язку щодо придбання операторами телекомунікацій технічних засобів для оперативно-розшукової діяльності за власні кошти.

Враховуючи наведене, запропоновані ініціаторами проекту Закону доповнення до частини четвертої статті 39 Закону України «Про телекомунікації» підлягають виключенню.

 

2. Оскільки у Пояснювальній записці жодним чином не обґрунтовано причини встановлення виключення для Бюро економічної безпеки у частині другій статті 11 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої запропоновано, що Бюро економічної безпеки під час здійснення своїх повноважень не потребують згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних, пропонуємо ці пропозиції виключити із тексту проекту змін, як такі, що призведуть до порушення прав та законних інтересів громадян.

Крім цього, з урахуванням відсутності обґрунтування пропозиції щодо обмеження прав громадян в частині доступу до персональних даних, пропонуємо із тексту проекту Закону виключити і пропозиції змін до частини першої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних».

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                      А. Пятніков