Лист № 188 від 26.06.2019 ДРСУ щодо відмови у погодженні проекту рішення НКРЗІ стосовно здійснення діяльності у сфері телекомунікацій

26.06.2019
Вихідні реквізити: 
Вих. № 188 від 26.06.2019
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
ДРСУ, Державна регуляторна служба України

Голові Державної регуляторної

служби України

Ляпіній К.М.

вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011

 

Копія: Голові Національної комісії, що

здійснює державне регулювання у

сфері зв’язку та інформатизації

Животовському О.М.

вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001

 

Вих. № 188

від 26 червня 2019 року

 

Щодо відмови у погодженні

проекту рішення НКРЗІ

 

                                                   Шановна Ксеніє Михайлівно!                                

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 суб’єктів господарювання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, засвідчує Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

18 червня 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (далі – НКРЗІ) прийняла рішення № 290, яким схвалила проект рішення НКРЗІ «Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом ринку телекомунікацій вимог законодавства у сфері телекомунікації» (далі – проект рішення НКРЗІ), який буде подано на погодження до Державної регуляторної служби.

Слід зазначити, що проект рішення НКРЗІ від 24.07.2018 № 389 «Про прийняття за основу проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом ринку телекомунікацій вимог законодавства у сфері телекомунікації» 24 липня 2018 року було офіційно оприлюднено та, ІнАУ, в установлений термін, листом від 03.08.2018 № 122 надала зауваження та пропозиції до зазначеного проекту рішення (копія листа додається).

Разом з цим, надані ІнАУ пропозиції, в основному, залишись неврахованими. Крім того, текст проекту рішення НКРЗІ, який буде подано до Державної регуляторної служби, має відмінності від того, який було оприлюднено 24.07.2018.

Наразі, здійснивши аналіз проекту рішення НКРЗІ з додатками, просимо відмовити у його погодженні та направити до НКРЗІ на доопрацювання. Зазначене мотивуємо наступним.

1. В першу чергу звертаємо увагу, що деякі з питань, наведених у Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (далі – Перелік) форми Акту складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом ринку телекомунікацій вимог законодавства у сфері телекомунікацій (далі – Акт) та які національний регулятор у сфері телекомунікацій має намір перевіряти у ході здійснення державного нагляду (контролю), суперечать обсягу державного нагляду за ринком телекомунікацій, які може здійснювати НКРЗІ, та які визначено у частині першій статті 19 Закону України «Про телекомунікації», а саме:

- контролю за якістю телекомунікаційних послуг;

- контролю за наявністю передбачених законом ліцензій, інших дозвільних документів у сфері телекомунікацій;

- перевірки додержання ліцензійних умов, особливих умов ліцензій операторами, провайдерами телекомунікацій;

- контролю за додержанням суб’єктами ринку телекомунікацій законодавства, стандартів та інших нормативних документів у сфері телекомунікацій;

- вимірювання в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, параметрів телекомунікаційних мереж, контролю за дотриманням операторами телекомунікацій порядку маршрутизації трафіку на телекомунікаційних мережах.

Але, не дивлячись на це, НКРЗІ визначає такі питання для перевірки, як-то:

- суб’єкт ринку телекомунікацій виконує вимоги щодо створення телекомунікаційних мереж; нормативне обґрунтування – частина перша-четверта, шоста, восьма, одинадцята статті 31 ЗУ № 1280-IV; частина третя статті 15, стаття 16 ЗУ № 1834- VІІІ (порядковий № 1.12 у Переліку);

- суб’єкт ринку телекомунікацій виконує вимоги рішень Ради національної безпеки і оборони України, які набрали чинності в установленому законом порядку, щодо обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування та інших санкцій в сфері телекомунікацій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції», в тому числі заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до певних ресурсів/сервісів, блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів; нормативне обґрунтування – пункти 9, 25 частини першої статті 4 ЗУ № 1644-VІІ, Указ № 133/2017, Указ № 126/2018, Указ № 82/2019 (порядковий № 1.30 у Переліку).

По-перше, у статті 31 Закону України «Про телекомунікації» визначено порядок створення саме операторами, провайдерами телекомунікацій телекомунікаційних мереж і, ніяким чином у цьому порядку не визначена їх взаємодія з НКРЗІ, взаємні права та обов’язки між національним регулятором у сфері телекомунікацій та операторами, провайдерами телекомунікацій тощо. Відтак, не зрозумілі підстави та мотиви можливого здійснення НКРЗІ державного нагляду (контролю) за створенням оператором, провайдером телекомунікацій телекомунікаційних мереж. Вкрай незрозумілими є і підстави, за яких НКРЗІ має намір отримати право здійснення державного нагляду (контролю) при виконанні обов’язків операторами, провайдерами телекомунікацій, визначених у частині третій статті 15, статті 16 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ) та у взаємовідносинах, які виникають між оператором, провайдером телекомунікацій із власниками об’єкта доступу до інфраструктури. Виключні повноваження НКРЗІ встановлені у статті 10 цього Закону. Тобто, положеннями Закону про доступ не передбачено жодних інших повноважень чи права державного нагляду (контролю) за діями оператора, провайдера телекомунікацій при розташуванні ним технічних засобів телекомунікацій з використанням інфраструктури об’єкта доступу у порядку, визначеному Законом про доступ та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, повноваження у сфері державного нагляду (контролю), які НКРЗІ запланувала за порядковим № 1.12 у Переліку не ґрунтуються на положеннях законодавства та є намірами з боку НКРЗІ розширити сферу контролю за діяльністю операторів, провайдерів телекомунікацій.

По-друге, у статті 4 Закону України «Про санкції» наведено перелік видів санкцій, які можуть бути застосовані у відповідності до статті 5 цього Закону. Проте, Закон України «Про санкції» не встановлює право НКРЗІ, як і будь-якого іншого державного органу, здійснювати нагляд (контроль) за виконанням таких санкцій.

Указами Президента України, а саме № 133/2017, № 126/2018, № 82/2019 на НКРЗІ також не покладено функції контролю за виконанням операторами, провайдерами телекомунікацій чи іншими суб’єктами накладених державою санкцій.

Отже, намагання НКРЗІ здійснювати державний нагляд (контроль) за  виконанням суб’єктами ринку телекомунікацій вимог рішень Ради національної безпеки і оборони України, які набрали чинності в установленому законом порядку, щодо обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування та інших санкцій в сфері телекомунікацій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції», в тому числі заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до певних ресурсів/сервісів, блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, не ґрунтується на положеннях законодавства та є спробою узаконити повноваження, які не передбачені законодавством та розширити сферу нагляду (контролю) над здійсненням операторами, провайдерами телекомунікацій господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На наш погляд, включення положень за порядковими № 1.12, 1.30 до Переліку по суті не узгоджується з терміном «державний нагляд (контроль)», наданим у статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого це «діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища».

Крім наведеного, додаткові зауваження до проекту рішення НКРЗІ вказано у листі ІнАУ від 03.08.2018 № 122.

2. У додатку 5 Питання щодо здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернету) за порядковим № 10.5 розробником запропоноване для перевірки питання щодо того чи виконує суб’єкт ринку телекомунікацій технічні вимоги до створення технологічної інфраструктури телекомунікаційних мереж доступу.

Проте, пропозиція перевірки цього питання у ході здійснення НКРЗІ державного нагляду (контролю), вважаємо, також, поза межами повноважень, визначених у статті 19 Закону України «Про телекомунікації» та інших нормативно-правових актів.  Крім того, застосування наказу Адміністрації ДССЗЗІ від 25.06.2013 № 336 «Про затвердження Технічних вимог до створення технологічної інфраструктури телекомунікаційних мереж доступу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2013 за № 1194/23726, як слідує із змісту цього документу, відбувається на етапах проектування будинкової розподільної мережі (БРМ). З набранням чинності Законом про доступ взаємовідносини на етапах видачі технічних умов з доступу, основні вимоги до проектної документації з доступу між замовником доступу та власником інфраструктури врегульовані саме цим законом та нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього закону. При цьому, частиною другою статті 13 Закону про доступ передбачено, що проектна документація з доступу не потребує погодження органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та/або юридичними особами, утвореними такими органами. Таким чином, на наш погляд, намагання з боку НКРЗІ втручатись та здійснювати державних нагляд (контроль) за створенням операторами, провайдерами телекомунікацій технологічної інфраструктури телекомунікаційних мереж, суперечить законодавству та знаходиться поза межами повноважень та компетенції національного регулятора у сфері телекомунікацій.

До того ж, пунктом 4 наказу Адміністрації ДССЗЗІ від 25.06.2013 № 336 визначено, що контроль за його виконанням покладено на заступника голови ДССЗЗІ, а не на НКРЗІ.

Враховуючи вищенаведене, вважаємо, що питання для перевірки за порядковими № 1.12 та № 1.30, зазначені у Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) форми Акту, а також питання, зазначене за порядковим № 10.5 у додатку 5 Питання щодо здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернету) до проекту рішення НКРЗІ, підлягають виключенню.

Додаток: копія листа ІнАУ від 03.08.2018 № 122.

 

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                                           О. Федієнко