Голові Комітету Верховної Ради України з
питань гуманітарної та інформаційної політики
ПОТУРАЄВУ М.Р.
Копія:
Голові Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення
ГЕРАСИМ’ЮК О.В.
Вих. № 124
від 04.11.2020
Щодо ліцензування ОТТ-провайдерів
Шановний Микито Руслановичу!
Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), до складу якої входить понад 220 суб’єктів господарювання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.
Статтею 40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що для організації діяльності провайдера програмної послуги суб’єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.
Розрахунок розміру ліцензійного збору встановлено у пункті 2 «Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 412 зі змінами.
Зокрема, цією постановою КМУ визначено, що розрахунок розміру ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії на ефірне та/або багатоканальне мовлення з використанням та без використання радіочастотного ресурсу (незалежно від технології, зокрема - супутникове мовлення, мовлення з використанням проводових, кабельних та багатоканальних телемереж) проводиться за встановленою формулою. Змінами до Постанови КМУ № 412 від 28.12.2016 встановлено базовий ліцензійний збір для провайдера програмної послуги з використанням технології ОТТ (на сьогодні становить понад 2 млн грн за ліцензію з загальнонаціональним покриттям).
Таким чином, встановлення ліцензування для провайдерів ОТТ відбулось фактично не законом, а постановою КМУ, що, на наш погляд, є порушенням чинного законодавства України, а саме, ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», в якій визначено, що саме цей Закон визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Варто врахувати і той факт, що суб’єкти господарювання, які використовують ОТТ технології, розпочинали ведення своєї господарської діяльності, її планування в період, коли державою не було встановлено жодних ліцензійних вимог та зборів. Відтак, введення вимоги до суб’єктів господарювання, які використовують технології ОТТ щодо отримання ліцензій, є додатковим, в т.ч. фінансовим, навантаженням для ведення їх господарської діяльності, яке є позаплановим.
Пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров’я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави. До прикладу, у 2019 році Верховною Радою України спрощено діяльність суб’єктів господарювання у сфері телекомунікацій та скасовано ліцензування в сфері телекомунікаційних послуг. Відтепер отримання ліцензії або дозволу вимагає лише діяльність з використанням обмеженого радіочастотного/номерного ресурсу, що повністю відповідає європейським підходам щодо розвитку конкуренції на ринку відповідних послуг.
Натомість, вважаємо, що державою, зокрема, в особі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, навпаки, здійснюються заходи щодо зарегулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері телебачення та радіомовлення та створюються умови для монополізації ринку послуг з використанням технології ОТТ, адже, наразі, не кожен із діючих суб’єктів господарювання чи з тих, хто бажав би здійснювати діяльність на ринку, здатен сплатити понад 2 млн грн лише ліцензійного збору. Зазначене є значним адміністративним бар’єром для входження на ринок.
Ліцензування загалом ставить у невигідне конкурентне становище українські ОТТ-платформи перед світовими ОТТ-проектами, такими як Netflix, AmazonPrime тощо, які, очевидно, не мають наміру придбання української ліцензії, в той час як у вітчизняних регуляторів немає жодних інструментів змусити їх це зробити. Зазначимо також, що наразі взагалі поняття ОТТ-платформи розмите через швидку зміну ситуації і появу нових інструментів і платформ в світовому медійному просторі, де до того ж відсутні національні кордони і ускладнені суверенні обмеження.
Враховуючи наведене, за результатом розгляду нашого звернення просимо якнайшвидше вжити комплексних заходів з наступного:
- щодо перегляду постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 412 з метою скасування ліцензування як такого для провайдерів програмної послуги з використанням технології ОТТ без використання обмеженого ресурсу. До внесення цих змін не вживати заходів примусу чи каральних заходів до суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з використанням технології ОТТ.
- щодо внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якими передбачити, що ліцензуванню у сфері телебачення та радіомовлення підлягатимуть виключно ті види діяльності, які здійснюються з використанням обмеженого ресурсу (радіочастотного тощо).
- при опрацюванні нових законодавчих ініціатив в сфері медіа (зокрема, проектів Закону України про медіа) враховувати визначений Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» принцип пріоритетності захисту обмежених ресурсів держави, що передбачає встановлення підстави для ліцензування виду діяльності виключно в разі використання в цій діяльності обмеженого ресурсу держави.
Про результати розгляду цього звернення просимо повідомити письмово.
З повагою
Голова Правління Інтернет Асоціації України А. Пятніков