Лист № 118/1-4 від 02.10.2020 ВРУ щодо пропозицій до проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (№ 4107 від 17.09.2020)

02.10.2020
Вихідні реквізити: 
Вих. № 118/1-4 від 02.10.2020
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань гуманітарної та інформаційної політики

ПОТУРАЄВУ М.Р.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

 з питань правової політики

КОСТІНУ А.Є.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань організації державної влади,

місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування

КЛОЧКУ А.А.

 

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань антикорупційної політики

РАДІНІЙ А.О.

Вих. № 118/1-4

від 02.10.2020

 

Щодо зауважень та пропозицій

до проекту Закону (№ 4107 від 17.09.2020)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

17 вересня 2020 року у Верховній Раді України за № 4107 зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення  (далі – проект Закону), ініціаторами якого є народні депутати України Потураєв М.Р. та Кравчук Є.М.

Як зазначено у Пояснювальній записці, цей проект Закону розроблено на виконання міжнародних зобов’язань щодо імплементації у національне законодавство норм Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року в частині забезпечення незалежності державного регулятора в сфері телерадіомовлення.

Разом з цим, у Пояснювальній записці до проекту Закону суб’єкти законодавчої ініціативи зазначають, що положеннями врегульовуються деякі питання діяльності Національної ради під час дії карантину та інших обмежувальних заходів, створюється механізм забезпечення проведення засідань без участі відповідних ліцензіатів, за умови, якщо ліцензіата було належним чином повідомлено про час та місце проведення засідання тощо.

ІнАУ, здійснивши аналіз цих положень проекту Закону зауважує, що вони не узгоджуються із задекларованою метою прийняття та є такими, що направлені на порушення прав та законних інтересів провайдерів програмної послуги. Зокрема:

1. Доповненням пунктом 3-5 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» пропонується під час дії карантинних та обмежувальних заходів, з метою здійснення наглядових повноважень, визначених статтею 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», наділити Національну раду правом проводити позапланові безвиїзні перевірки у визначеному законодавством порядку, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, строк якої не може перевищувати тридцяти робочих днів. У разі виявлення додаткових обставин, необхідних для здійснення перевірки (потреба у додаткових документах, необхідних для проведення перевірки, виявлення фактів, які потребують звернення в інші органи та організації, наявність непереборних обставин, які унеможливлюють проведення перевірки) Національна рада може встановити інший строк подання документів для проведення безвиїзної перевірки.

ІнАУ категорично не погоджується із такою законодавчою ініціативою, виходячи з наступного.

Кабінетом Міністрів України згідно з Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», а також іншими власними постановами, на території України з 12.03.2020 запроваджено карантин та встановлені обмежувальні заходи, в т.ч. для ведення господарської діяльності суб’єктів господарювання та/або які створюють незручності для здійснення господарської діяльності за звичних обставин.

Верховною Радою України прийнято ряд законодавчих актів, зокрема Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19», положеннями яких надано право роботодавцеві доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, за його згодою відпустку; власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Збільшення строків проведення позапланової безвиїзної перевірки не ґрунтується на нормах Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року та національного законодавства у сфері проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, навіть, суперечить частині п’ятій статті 5, частині четвертій статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зокрема, цим Законом встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох робочих днів. Встановлення таких тривалих строків проведення позапланової безвиїзної перевірки призведе до порушення прав провайдерів програмної послуги, оскільки, у період значних організаційних труднощів у забезпеченні повноцінного виробничого процесу надання послуг, вони будуть змушені тридцять робочих днів (1,5 місяці!) витрачати на збір інформації та взаємодію з перевіряючими.

Поряд з пропозицією наділити Національну раду такими значними строками для проведення позапланової безвиїзної перевірки, розробники проекту Закону пропонують неадекватно неспіврозмірні строки, впродовж яких Ліцензіат, діяльність якого перевірялася, має право надати Національній раді письмові пояснення щодо проведеної перевірки та виявлених порушень, а саме: п’ять (!) робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. Тобто, розробники проекту Закону, розуміючи труднощі діяльності Національної ради для забезпечення виконання ними повноважень у період дії карантинних та обмежувальних заходів, абсолютно не сприймають, що Ліцензіати мають такі ж труднощі у здійсненні своєї господарської діяльності із забезпечення споживачів належними послугами.

Тому, без сумніву, вказані положення «забезпечать» «механізм проведення засідань без участі відповідних ліцензіатів».

2. У цьому ж пункті 3-5 до Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» пропонується встановити, що Ліцензіат вважається таким, що отримав примірник акта безвиїзної перевірки через п’ять робочих днів з моменту надсилання Національною радою йому копії такого акта рекомендованим листом.

Також, запропоновано встановити, що Національна рада повідомляє Ліцензіата не пізніш як за три календарні (!) дні до дати проведення засідання з розгляду питання. Ліцензіат вважається належним чином повідомленим Національною радою через п’ять календарних (!) днів з моменту надсилання йому зазначеного листа. Таке засідання може проводитися без участі цих осіб тільки за умови, якщо Ліцензіата було належним чином повідомлено про час та місце проведення засідання.

З зазначеного ми можемо простежити нерівні умови, які пропонуються у положеннях законодавчих змін, тобто, для проведення безвиїзної перевірки та вчинення дій Національною радою встановлюються значні часові строки, які обліковуються робочими днями. Натомість, Ліцензіат зобов’язаний терміново реагувати і облік строків вже запропоновано у календарних днях, при тому, що такі дні взагалі можуть припадати на вихідні та святкові дні.

Тобто, вважаємо, що розробники проекту Закону пропонують законодавчі положення, які зарані можуть позбавити права Ліцензіата на захист, оскільки у період дії карантинних та обмежувальних заходів поштовий обіг кореспонденції також може здійснюватися з порушенням встановлених нормативно-правовими актами строків. Крім того, пропонується положення, що Ліцензіат вважатиметься таким, що отримав примірник акта безвиїзної перевірки, саме від його направлення, а не по факту його отримання Ліцензіатом. Насправді, Ліцензіат може не отримати примірник акта безвиїзної перевірки та, відповідно, втратить своє право захисту, або на його поновлення потребуватиметься багато часу та зусиль, що, в свою чергу, не відповідає задекларованим державними органами гаслам сприяння та допомоги суб’єктам господарювання.

3. Доповненнями до частини другої статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги» суб’єкти права законодавчої ініціативи пропонують встановити, що дія цього Закону не поширюватиметься на відносини щодо здійснення державного регулювання у сфері телебачення і радіомовлення.

Проте, у Пояснювальній записці до проекту Закону не обґрунтовується, яким саме положенням Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року, суперечать існуючі положення, відповідно до яких на відносини щодо здійснення державного регулювання у сфері телебачення і радіомовлення поширюється дія Закону України «Про адміністративні послуги» та як саме ці положення заважають Національній раді бути незалежним державним регулятором в сфері телерадіомовлення.

 

Враховуючи наведене, просимо пункт 3-5, яким запропоновано доповнити  Розділ Х Прикінцевих положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та пункт 17, яким запропоновано доповнити частину другу статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги», виключити із тексту проекту Закону як такі, що не відповідають меті проекту Закону, заявленій у Пояснювальній записці та їх впровадження призведе до порушення прав та законних інтересів Ліцензіатів, не виключено, і до створення умов для вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних із корупцією.

 

З повагою

Голова Правління Інтернет Асоціації України                                                                                            А. Пятніков