Лист №59/1-4 від 06.04.2017 щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо зупинення дії ліцензії» (реєстраційний № 6221 від 22.03.2017)

06.04.2017
Вихідні реквізити: 
№59/1-4
Відправник: 
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач: 
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету з питань промислової політики та підприємництва

Галасюку В.В.

 

Голові Комітету з питань правової політики та правосуддя

Князевичу Р.П.

 

Голові Комітету з питань бюджету

Павелку А.В.

 

Голові Комітету з питань запобігання і протидії корупції

Соболєву Є.В.

 

Копія: Голові Комітету з питань інформатизації та зв’язку

Данченку О.І.

 

Вих. №59/1-4

від «06» квітня 2017 року

 

Щодо проекту Закону України «Про внесення

змін до Закону України «Про ліцензування

видів господарської діяльності» щодо

зупинення дії ліцензії»

(реєстраційний № 6221 від 22.03.2017)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

22 березня 2017 року у Верховній Раді України за № 6221 зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо зупинення дії ліцензії», ініціатором якого є народний депутат України Ю.Бублик (далі – проект Закону).

Проектом Закону пропонується доповнити статтю 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі – Закон) новим пунктом, який надає визначення терміну «грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов» та доповнити Закон новою статтею 151 «Зупинення дії ліцензії».

Проте, вважаємо, що проект Закону не містить належного правового та економічного обґрунтування доцільності його прийняття. Крім того, відсутні об’єктивні підстави для посилення регулятивного впливу, зокрема, на діяльність операторів, провайдерів телекомунікацій.

 

Зокрема, у Пояснювальній записці до проекту Закону прийняття змін до Закону мотивовано необхідністю удосконалення всіх етапів і процедур ліцензування, в т.ч. щодо зупинення дії ліцензії. Деякі нормативно-правові акти, на відміну від Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», передбачають право органу ліцензування зупинити дію ліцензії. Зокрема, частина перша статті 239 ГК України в загальному принципі визначає право органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовувати до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, зупинення дії ліцензії на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; статтею 24 Закону України «Про електроенергетику» встановлено право НКРЕКП застосовувати до енергопостачальника санкцію у вигляді зупинення дії ліцензії. Право зупинити дію ліцензії встановлюється, крім цього, статтею 16 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»; частиною третьою статті 59 Закону України «Про ринок природного газу»; частиною першою статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; частиною другою статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Разом з цим, законодавство у сфері телекомунікацій, зокрема, і закони України «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», не встановлюють органам ліцензування право зупиняти дію ліцензії для суб’єктів господарювання у сфері телекомунікаційних послуг і законодавчо не закріплена процедура (порядок) зупинення дії ліцензій у сфері телекомунікацій.

Тому, ІнАУ наполягає на неприпустимості запровадження процедур зупинення дії ліцензій у сфері телекомунікацій.

Безпідставне запровадження додаткових умов у сфері ліцензування призведе до порушення прав операторів, провайдерів телекомунікацій, створить додаткове адміністративне навантаження у їх господарській діяльності.

 

Крім цього, у визначенні терміну «грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов» та додаткових положень до проекту Закону не розкрито:

  • кваліфікаційні ознаки правопорушення у вигляді «явного й умисного нехтування» вимогами з боку ліцензіата;
  • як обраховується розмір «значної шкоди, завданої державі, навколишньому природному середовищу, фізичним чи юридичним особам» внаслідок невиконання ліцензіатом в установлений строк розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або вчинення ним порушення ліцензійних умов, яке свідчить про явне й умисне нехтування їх вимогами з боку ліцензіата. Ініціатором законопроекту не розкриті і механізми розрахунку, в т.ч. граничні величини шкоди, та процедури доведення «значної шкоди» у даному Законі у разі його прийняття;
  • юридична термінологія не містить загальновизнаного поняття «грубе порушення». Це поняття, вважаємо, має оціночний характер і в кожному випадку та правовідносинах має визначатись окремо. Проте, проект Закону не містить загальних критеріїв та конкретних складових поняття «грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов».

 

Відтак, запропоноване у проекті Закону визначення терміну «грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов» є нечітким. Нечіткість формулювання, в даному випадку, може мати наслідком нанесення збитків ліцензіатам внаслідок незаконного зупинення дії ліцензії у певній сфері господарювання.

Слід зазначити й про те, що право органів державної влади зупиняти дію ліцензії в окремих сферах господарювання вже передбачено, як про це зазначено і у пояснювальній записці, відповідними положеннями ГК України, іншими спеціальними законами.

 

Відповідно до статті 151 «Зупинення дії ліцензії», зокрема частини першої, підставою для зупинення дії ліцензії є грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Проте, з аналізу тексту статті 151 «Зупинення дії ліцензії» встановлено, що має місце:

  • нечітке визначення відліку строку зупинення дії ліцензії. Так, за змістом запропонованих змін до статті 151 Закону дія ліцензії вважається зупиненою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про зупинення її дії. Проте, зі змісту проекту Закону залишається незрозумілим, яким чином орган ліцензування, у даних правовідносинах, буде визначати дату зупинення дії ліцензії і що саме буде підтвердженням, що «ліцензіат повинен був дізнатись про зупинення дії ліцензії»?
  • відсутній механізм оскарження ліцензіатом, в т.ч. до суду, рішення органу ліцензування про зупинення дії ліцензії;
  • не передбачений максимальний строк, на який може бути зупинена дія ліцензії;
  • не встановлений механізм компенсації фінансових втрат, в т.ч. упущеної вигоди, ліцензіату у разі, коли орган ліцензування прийняв незаконне рішення про зупинення дії ліцензії, що буде підтверджено рішенням суду та не визначені види відповідальності винних осіб.

 

Враховуючи наведене, просимо врахувати надані ІнАУ у цьому листі зауваження  та повернути проект Закону ініціатору без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України.

 

З повагою,

 

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                                           О. Федієнко