Лист №46/1-4 від 17.03.2017 ВРУ щодо проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення проблемних питань проведення антитерористичної операції та посилення боротьби з тероризмом» (реєстраційний № 6079 від 13.02.2017)

Вихідні реквізити
№46/1-4 від 17.03.2017
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
ВРУ, Верховна Рада України

 

Голові Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

Кожем'якіну А.А.

 

Голові Комітету з питань національної безпеки і оборони

Пашинському С.В

 

Голові Комітету з питань правової

політики та правосуддя

Князевичу Р.П.

 

Голові Комітету з питань

запобігання і протидії корупції

Соболєву Є.В.

 

Копія: Голові Комітету з питань інформатизації та зв'язку

Данченку О.І.

Вих. №46/1-4

від «17» березня 2017 року

 

Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо вирішення проблемних питань проведення антитерористичної

операції та посилення боротьби з тероризмом» (реєстраційний № 6079 від 13.02.2017)

 

У Верховній Раді України 13.02.2017 за № 6079 зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення проблемних питань проведення антитерористичної операції та посилення боротьби з тероризмом» (далі – проект Закону), внесений народними депутатами України Македоном Ю.М., Вінником І.Ю., Кривенко В.М. та іншими.

Як зазначено у пояснювальній записці, проект Закону розроблено Службою безпеки України у зв’язку з листом Голови Адміністрації Президента України (від 19.11.2015 № 02-01/4555) на виконання рішення РНБО від 06.05.2015 «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні» (введене в дію Указом Президента України від 16.06.2015 № 341) стосовно розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо посилення боротьби з терористично-диверсійною і сепаратистською діяльністю та створення ефективних механізмів її виявлення і припинення.

 

Інтернет Асоціацією України (далі – ІнАУ) опрацьовано проект Закону у зв’язку з чим надаємо зауваження та пропозиції до окремих положень.

I. Проектом Закону пропонується статтю 159 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) доповнити новими частинами третьою, четвертою та п’ятою такого змісту: «3. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділом І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання може бути здійснена до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого або прокурора. У такому випадку слідчий або прокурор зобов’язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

4. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 163 цього Кодексу.

5. Отримана за постановою слідчого чи прокурора від операторів та провайдерів телекомунікацій інформація, яка не може бути використана як докази, повинна бути знищена, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні тимчасового доступу до неї».

Проте, у розділах І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України є статті про визнання злочинами інших діянь, які не пов’язані з терористично-диверсійною і сепаратистською діяльністю.

Статтею 31 Конституції України кожному громадянину держави гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. А, відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відтак, з метою захисту прав та інтересів операторів, провайдерів телекомунікацій, абонентів та гарантування державою конституційних прав, необхідно у тексті проекту Закону, зокрема, у частині третій, якою пропонується доповнити статтю 159 КПК України, вказати лише ті статті Особливої частини КК України, які відповідатимуть меті, з якою розроблено цей проект Закону, а саме посилення боротьби з терористично-диверсійною і сепаратистською діяльністю та створення ефективних механізмів її виявлення і припинення.

 

Процедура збору правоохоронними органами доказів вчинення правопорушення чи злочину третіми особами шляхом доступу до телекомунікаційних мереж, які є власністю операторів, провайдерів телекомунікацій, не стосується діяльності власника телекомунікаційних мереж, і, за своєю природою, є унікальною процедурою. Подібний збір доказів на «чужих об’єктах власності» та взаємодії з правоохоронними органами не притаманний будь-якій іншій галузі, окрім сфери телекомунікацій. До того ж, пошук, зняття копії інформації, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку може здійснюватись неодноразово чи тривалий час, що, у свою чергу, передбачає певні фінансові витрати, які можуть бути понесені операторами, провайдерами телекомунікацій.

Як приклад, наводимо інформацію з посиланням на КПК Французької Республіки про грошову компенсацію провайдеру – власнику даних про клієнта за опрацювання запита правоохоронних органів :

https://www.legifrance.gouv.fr/affichCodeArticle.do?cidTexte=LEGITEXT000006071154&idArticle=LEGIARTI000006518193&dateTexte=&categorieLien=cid .

Крім цього, частина перша статті 87 КПК України встановлює недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

 

Відтак, в умовах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та недопущення терористичної і сепаратистської діяльності на території країни законодавча база потребує посилення задля забезпечення проведення адекватних та термінових розслідувань правоохоронними органами. Проте, такі законодавчі ініціативи повинні забезпечувати гарантування громадянам прав, захищених Конституцією України, зокрема, права недоторканості приватного життя, права приватної власності операторів, провайдерів телекомунікацій та ведення підприємницької діяльності.

 

Тому, у проекті Закону, у частині третій, якою пропонується доповнити статтю 159 КПК України, необхідно передбачити, що оператори, провайдери телекомунікацій мають право на компенсацію додаткових витрат з державного бюджету, пов’язаних з пошуком, копіюванням інформації, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку.

 

II. Проектом Закону пропонується в абзаці першому частини п’ятої статті 171 КПК України слова «наступного робочого дня» замінити словами «трьох робочих днів», і, в абзаці другому частини п’ятої статті 171 КПК України, слова «наступного дня» замінити словами «трьох робочих днів».

Проте, у документах, якими супроводжується проект Закону, не зазначено підстав та причин для збільшення строку подання клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна до трьох робочих днів (на сьогодні клопотання подається не пізніше наступного робочого дня) та подання клопотання про тимчасове вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді (на сьогодні - протягом 48 годин після вилучення майна (частину п’яту статті 171 змінено Законом від 18.02.2016 № 1019-VIII).

Враховуючи наведене та з метою недопущення безпідставного затягування строків арешту вилучення майна та нанесення збитків операторам, провайдерам телекомунікацій, ІнАУ пропонує редакцію абзаців першого та другого частини п’ятої статті 171 КПК України залишити без змін та не збільшувати строки до трьох робочих днів.

 

III. Проектом Закону також запропоновано виключити зі статті 295 КПК України положення щодо необхідності вручення слідчим або прокурором копії клопотання про продовження досудового розслідування підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування без мотивування причин.

Тому, вважаємо, що з метою недопущення порушення прав підозрюваного подати письмові заперечення слідчому або прокурору, який ініціює подання клопотання про продовження строку досудового розслідування, положення частини третьої статті 295 КПК України розмежувати абзацами за сферами застосування до підозрюваних у скоєнні
1) злочинів, пов’язаних з терористично-диверсійною і сепаратистською діяльністю та
2) іншими злочинами.

 

Враховуючи наведене, ІнАУ вважає недоцільним прийняття Закону у запропонованій редакції, зокрема, в частині внесення змін до статті 159 КПК України, абзаців першого та другого частини п’ятої статті 171 КПК України та частини третьої статті 295 КПК України.

 

Надані ІнАУ у цьому листі зауваження та пропозиції просимо врахувати при розгляді проекту Закону та прийнятті рішення.

 

З повагою,

 

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                               О. Федієнко