Голові Верховної Ради України
Литвину В.М.
Вих. № 45
від 02.03.2011 р.
Відкритий лист Інтернет Асоціації України
щодо законопроекту «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів
щодо врегулювання питань авторського
права і суміжних прав» № 6523 від 15.06.2010 р.
Шановний Володимире Михайловичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ) як організація, що створена з метою консолідації зусиль всіх зацікавлених сторін у розвитку Інтернету в Україні, постійно займає позицію, яка сприяє розвитку українського сегменту глобальної мережі Інтернет і стоїть на захисті законних інтересів інтернет-спільноти України.
Глибоке стурбування ІнАУ викликав проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» (реєстр. № 6523 від 15 червня 2010 року), внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Зарубінським О.О., Луцьким М.Г. та Самойлик К.С. (далі – законопроект). Вказаним законопроектом пропонуються зміни до ряду статей Закону України «Про авторське право і суміжні права», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Цивільного кодексів України, а також до інших законів України, що прямо чи опосередковано стосуються питань авторського права та суміжних прав.
Інтернет Асоціація України цілком підтримує процес впровадження в Україні законних та ефективних механізмів протидії порушенню авторських прав з урахуванням положень Конституції України, європейського та світового досвіду. Але на жаль, описані в законопроекті механізми, на нашу думку, суперечать заявленим цілям документу, не створюють умов для ефективної протидії порушенню авторських прав, йдуть в розріз з існуючою європейською правовою практикою та містять загрозу виникнення суттєвих перешкод подальшому розвитку вітчизняного інформаційного простору з огляду на такі обставини.
1. Законопроект містить істотну загрозу свободі слова через створення неконтрольованих важелів адміністративного тиску на інформаційні ресурси (перш за все, у мережі Інтернет) та суперечить вимогам Конституції України.
На наш розсуд, абсолютно неприпустимим є впровадження таких новел законодавства, зокрема пропонованих змінами до пункту ж) ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з якими на провайдера/оператора телекомунікацій покладається обов’язок у позасудовому порядку за зверненням суб’єкта авторського права та суміжних прав вживати визначених останнім заходів щодо попередження визначеної суб’єктом авторського права винної особи та припинення доступу до мережі Інтернет або припинення надання послуг з розміщення Інтернет-сайту на обладнанні провайдера.
На сьогодні пункт 9) частини 1 статті 38 Закон України «Про телекомунікації» надає оператору або провайдеру телекомунікацій право на відключення кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки виключно на підставі рішення суду. Ця норма повністю відповідає положенням Конституції України, які гарантують та забезпечують право людини та громадянина на звинувачення у вчиненні злочину лише за вироком суду, а не на підставі вимоги будь-якої особи.
Законодавче закріплення обов’язку оператора або провайдера телекомунікацій на припинення надання телекомунікаційних послуг певній особі лише на підставі вказівки суб'єктів авторського права та суміжних прав призведе до правової колізії норм Закону України «Про телекомунікації» та Закону України «Про авторське право та суміжні права» та суперечить нормам Конституції України.
2. Законопроект створює умови для порушення конституційних прав громадян, надаючи правоохоронні функції невідповідній структурі – провайдеру/оператору телекомунікацій.
Надання права провайдеру/оператору телекомунікацій блокувати доступ до інтернет-ресурсів лише на підставі інформації від правовласника надає йому правоохоронну функцію, що є порушенням Конституції України і може бути використане як інструмент «зведення рахунків» з інформаційними проектами та створює передумови для порушення конституційних прав громадян. Провайдер/оператор телекомунікацій не може виконувати поліцейську функцію з огляду на те, що його послуга – це лише технологічна платформа для побудови інтернет-середовища.
3. Законопроект передбачає впровадження фактично нового податку на інформаційні носії, який в умовах інформаційного супсільства матиме тотальний характер і безумовно призведе до підвищення вартості більшості товарів і послуг, що створює умови для зростання соціального напруження.
Документом вносяться зміни до ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з якими пропонується встановити обов'язок щодо виплати винагороди (додаткового виду відрахувань) власникам авторських прав та їх представникам виробниками та імпортерами ксерокопіювальної, комп'ютерної техніки, матеріальних носіїв за можливе використання в майбутньому зазначеного обладнання та носіїв для відтворення творів, що відносяться до об'єктів авторського права. При цьому виробники та імпортери зобов’язані самостійно надавати уповноваженій організації відомості про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) своєї продукції.
При впровадженні в життя вказаної норми виробники та імпортери обладнання та матеріальних носіїв однозначно віднесуть вказану винагороду до вартості товару, що приведе до збільшення фінансового навантаження на кінцевого споживача.
4. Законопроект створює небезпечний прецедент застосування солідарної відповідальності за порушення законодавства про авторське право добросовісною третьою стороною.
Звертаємо увагу на те, що новели змін до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо покладення солідарної відповідальності за визнаними на розсуд суб’єкта авторського права та суміжних прав правопорушеннями на провайдера/оператора телекомунікацій не відповідають вимогам європейської практики та прямо суперечать чинному законодавству України. Так, відповідно до ч.4 ст.40 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст.12,13 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» («Директива про електронну комерцію») від 8 червня 2000 року оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.
5. Положення законопроекту ідуть в розріз з задекларованим Президентом та Урядом країни курсом щодо дерегуляції різних сфер суспільного життя, що вкотре був конкретизований в ході чергового засідання Комітету з економічних реформ при Президентові України 17 лютого 2011 р., а також відповідним підходам Європейського Союзу.
На фоні державного курсу на спрощення умов ведення бізнесу, ліцензування і державного нагляду, впровадження дозвільної системи у сфері господарської діяльності невиправданою виглядає позиція ініціаторів законопроекту щодо введення змін до п. 8 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» щодо розповсюдження ліцензування на новий вид діяльності, а саме – надання послуг з передавання даних, що містять музичні твори, їх виконання, фонограми або їх частин.
З метою зменшення бар’єрів виходу на ринок телекомунікацій наша країна використовує позитивний досвід Європейського Союзу, а саме Директиви 2002/20/ЄC про дозвіл для електронних комунікаційних мереж та електронних комунікаційних послуг. Положення цього документу рекомендують максимально зменшити або взагалі виключити такий механізм регулювання ринку телекомунікацій, як ліцензування. Отже, введення додаткового виду діяльності в сфері телекомунікацій, що підлягає ліцензуванню, а за своєю суттю є ні чім іншим, як одним з аспектів передавання даних за допомогою телекомунікаційних мереж, буде суперечити державній політиці України щодо адаптації до законодавства Європейського Союзу, що визначена Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», та принципам ліцензування, закладеними статтею 43 Закону України «Про телекомунікації».
До того ж, саме відокремлення окремого виду даних (зокрема, музичних творів, фонограм або їх частин) з трафіку, який передається мережею Інтетрнет, є неможливим з огляду на технологічну суть мережі Інтернет, що визначено і в українському законодавстві (див. визначення поняття «трафік», ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»). Таким чином, закладена в законопроекті ідея ліцензування передачі окремого виду даних є такою, яку неможливо реалізувати з технологічних причин.
6. Законопроект створює умови для захисту інтересів перш за все не власників авторських прав, а посередників – організацій колективного управління.
Пропоновані законопроектом положення призведуть до перерозподілу фінансових надходжень за використання об‘єктів авторського права на користь посередників на ринку інтелектуальної власності – організацій колективного управління. До того ж необхідно звернути увагу на той факт, що подібні організації колективного управління часто не є сумлінними представниками авторських прав та не мають належних юридичних домовленостей з правовласниками.
Ці зауваження – лише частина невідповідностей вказаного законопроекту Конституції України, європейському законодавству та й навіть здоровому глузду. На підставі викладеного, а також з урахуванням тієї обставини, що при прийнятті законопроекту у першому читанні Верховною Радою України було проігноровано позицію Верховного Суду України, Головного науково-експертного управління щодо невідповідності законопроекту Конституції України, Цивільному кодексу України, іншим законодавчим актам, звертаємось до Вас з проханням не підтримувати законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» (№6523 від 15 червня 2010 року).
Ми глибоко переконані, що прийняття законопроекту у другому читанні без внесення у нього кардинальних змін призведе до встановлення в Україні контролю за інформаційно-культурним простором, створить умови для порушення свободи слова, прав і свобод людини та громадянина. Робота над такими важливими для країни документами має бути системною, виваженою і, відповідно, узгодженою із чинним законодавством України.
З повагою,
Голова Правління
Інтернет Асоціації України Тетяна Попова