Голові Комітету Верховної Ради України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики
Народному депутату України
Кужель О.В.
Вих.. 46
від «04» березня 2014 р.
Щодо проекту Закону
реєстр. № 2436а
Шановна Олександра Володимирівно!
У Верховній Раді України 27.06.2013 за № 2436а зареєстровано проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру” (далі - законопроект), який на цей час готується до другого читання.
Враховуючи актуальність законопроекту в цілому, необхідно доопрацювання деяких його положень, оскільки вони можуть спричинити ряд перешкод для подальшого розвитку вітчизняного бізнес середовища, обмеження прав громадян тощо, зокрема це стосується пропонованих законопроектом змін до Закону України "Про радіочастотний ресурс України".
Розділом 16 законопроекту передбачається внести зміни та доповнення до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (далі — Закон про РЧРУ), які насамперед пов'язані із запровадженням визначення (терміну) “міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання”, а також із запровадженням відповідного обліку, а саме веденням узагальненої бази даних ідентифікаторів – бази даних, що містить бази даних про ідентифікатори дозволеного, тимчасово дозволеного, а також не дозволеного для обслуговування в телекомунікаційних мережах України кінцевого обладнання.
На даний час нормами статті 25 Закону про РЧРУ визначено умови застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв (далі - РЕЗ та ВП) на території України, а статтею 29 даного Закону регламентовано процедуру ввезення з-за кордону, реалізацію та експлуатацію РЕЗ та ВП. При цьому, Законом про РЧРУ не передбачено необхідності обов'язкового витребування наявності міжнародних ідентифікаторів РЕЗ/ВП (до яких також належать мобільні термінали) у їх власників, а також запровадження обліку ідентифікаторів кінцевого обладнання, що в свою чергу не заважає суб’єктам господарювання та користувачам здійснювати свою діяльність у відповідність до вимог законодавства, без тотального контролю з боку держави за кожним терміналом (мобільним телефоном).
Крім того, запровадження пропонованого визначення та необхідності ведення узагальненої бази даних ідентифікаторів не відповідає меті щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру, а навпаки дає підстави розширювати дозвільну систему в цієї галузі.
Зміст вищевикладених новацій законопроекту свідчить, що його було розроблено з урахуванням положень законопроекту № 9695 від 12.01.2012, яким передбачалось введення законодавчого визначення терміну “Міжнародний ідентифікатор”, однак 12.12.2012 р. законопроект № 9695 було відкликано.
Зокрема, однією з підстав відкликання законопроекту № 9695 була неузгодженість його положень з нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України “Про телекомунікації”, зокрема стосовно права особи володіти та користуватися своєю власністю (РЕЗ/ВП (мобільними терміналами), використовувати їх згідно цільового призначення (як засіб для вільного отримання телекомунікаційних послуг), що загалом в подальшому могло призвести до порушення прав громадян як власників терміналів зв'язку (в тому числі добросовісних набувачів), а також як споживачів телекомунікаційних послуг.
Слід зазначити, що введення відсутнього на цей час в законодавстві поняття “міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання”, без надання роз’яснень щодо його змісту, може призвести до неоднакового тлумачення майбутньої норми та безпідставного втручання у приватне життя абонента.
Заслуговує на увагу й те, що відповідно до преамбули Закону про РЧРУ, даний законодавчий акт визначає права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, які користуються або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України. Однак, власник мобільного терміналу (телефону) не являється користувачем радіочастотного ресурсу в контексті положень Закону про РЧРУ, оскільки користується терміналом задля отримання телекомунікаційних послуг. Власник мобільного терміналу є споживачем телекомунікаційних послуг, а фактичним користувачем радіочастотного ресурсу являється оператор телекомунікацій, який надає йому відповідні телекомунікаційні послуги (рухомого мобільного зв'язку). З огляду на вищевикладене, постає питання у доцільності запровадження у Законі про РЧРУ положень, які будуть поширюватися на суб'єктів, які взагалі не мають намір користуватися радіочастотним ресурсом, а лише бажають отримувати телекомунікаційні послуги за допомогою мобільних терміналів.
Згідно з міжнародним досвідом жодна з країн ЄС не має бази даних про ідентифікатори дозволеного, тимчасово дозволеного, а також не дозволеного для обслуговування в телекомунікаційних мережах кінцевого обладнання. В деяких державах правоохоронними органами створюються бази викраденого обладнання. Проте, Верховна Рада України 6-го скликання відхилила пропозицію щодо створення такої бази.
Законопроектом також запропоновано створення додаткового переліку “радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, дозволених для ввезення в Україну”. На думку учасників ринку створення і ведення такого переліку буде по суті дублювати існуючий реєстр РЕЗ та ВП, що можуть застосовуватись на території України, і є безпідставним марнотратством бюджетних коштів, у зв'язку з викладеним нижче.
Запровадження пропонованого законопроектом переліку суперечить меті законопроекту в частині усунення надмірних механізмів регулювання сфери господарської діяльності не відповідає вимогам Директиви 1999/5/ЄС щодо вільного переміщення товарів та послуг, зумовлює створення додаткових регуляторних бар’єрів, яких не було раніше. Дані новації також зачіпають питання безперешкодної реалізації громадянами передбаченого Конституцією України права. Питання митного оформлення товарів регламентуються насамперед нормами Митного кодексу України, тому виникає питання доцільності додатково регулювання вказаних питань ще й положеннями законодавства у сфері користування радіочастотним ресурсом України.
На наш погляд замість вищезазначеного переліку доцільно вести зведений перелік заборонених для застосування та ввезення на територію України або тих, які потребують спеціального порядку оформлення, типів радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Такий підхід буде відповідати світовій та європейській практиці.
Запропоновані законопроектом положення також не відповідають вимогам Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та пов’язаних з ним відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Нагадаємо, що Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» запроваджено в державі:
державний контроль продукції - діяльність митних органів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам;
Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються;
органи державного ринкового нагляду - центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону;
державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам;
сфера відповідальності органів ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий пригляд.
Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.
Митні органи під час здійснення контролю продукції обмінюються між собою та з органами ринкового нагляду інформацією, необхідною для ефективного здійснення контролю продукції та ринкового нагляду, засобами електронного документообігу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 573 затверджено перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, згідно з яким Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку і інформатизації (далі - НКРЗІ) здійснює державний ринковий нагляд за радіообладнанням і телекомунікаційним кінцевим обладнанням. В той же час, як Державне підприємство “Український державний центр радіочастот” (далі — УДЦР) до органів державного ринкового нагляду не віднесено.
З метою адаптації законодавства України з законодавством Європейського Союзу постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 р. № 679 затверджено Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання (далі — Технічний регламент).
Технічний регламент встановлює вимоги до радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, процедуру оцінки відповідності такого обладнання, правила маркування та введення його в обіг.
Згідно Технічного регламенту введення в обіг пристроїв на території України дозволяється лише за умови дотримання вимог цього Технічного регламенту в разі належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням таких пристроїв. Введення в обіг пристроїв без декларації про відповідність, оформленої згідно з додатком до цього Технічного регламенту та національного знака відповідності, нанесеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності", забороняється.
У разі встановлення факту застосування декларації про відповідність та маркування національним знаком відповідності з порушенням вимог Регламенту виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник на вимогу НКРЗІ та Держспоживстандарту вживає заходів до припинення відвантаження та реалізації пристроїв і вилучення їх з обігу.
Враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, проектом Закону по суті передбачається введення додаткового, тобто подвійного маркування обладнання, при цьому мета таких дій повністю повторює вимоги вищезазначеного Технічного регламенту.
Такі визначені законопроектом пропозиції йдуть в розріз з вимогами щодо дерегуляції та упорядкування сфери адміністративних послуг, вдосконалення порядку видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру, боротьби з корупційними явищами в економіці Держави та посилення відповідальності посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування за порушення законодавства у сфері підприємницької діяльності.
Також ці пропозиції суперечать меті проекту Закону, вимогам Директиви 1999/5/ЄС щодо вільного переміщення товарів та послуг, добровільності маркування, не відповідають вимогам статті 56 (Зближення технічного регулювання, стандартів та оцінки відповідності), статті 58 (Маркування та етикетування) проекту Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами.
Окремо зазначаємо, що законопроект не враховує вимоги законодавства щодо забезпечення вдосконалення порядку надання адміністративних послуг, підвищення їх якості, створення сприятливих і доступних умов для реалізації фізичними і юридичними особами прав на одержання таких послуг, а також рішень щодо внесення змін до Закону України “Про радіочастотний ресурс України” стосовно покладення на НКРЗІ повноважень УДЦР із надання адміністративних послуг.
Крім того, пропонується для більш скорішого приведення положень законопроекту до норм законодавства скоротити час дії пункту 6-1 прикінцевих положень з дев’яти місяців до трьох.
Україна не зворотно інтегрується в європейський, світовий економічний простір, і реформаторські зміни, особливо ті, що стосуються зокрема регуляторної політики, мають бути спрямовані виключно на формування в державі сучасних стандартів розвитку бізнесу, прозорості роботи державних органів, створення рівноправної конкуренції й високого рівня захисту прав власника, інвестора. Рух в протилежну сторону тільки зашкодить підприємництву, а тому – державі.
Підтримуючи скасування дозвільної системи ввезення з-за кордону РЕЗ та ВП, ІнАУ не підтримує введення додаткових обмежень, зокрема щодо запровадження контролю міжнародних ідентифікаторів кінцевого обладнання, створення додаткових баз та Переліків, а також розширення повноважень УДЦР.
Пропонуємо врахувати зауваження та пропозиції при підготовці законопроекту до другого читання.
Додаток: по тексту, на 16 арк.
З повагою,
Голова Правління Інтернет Асоціації України Т.Попова