Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.
Вих № 145
від 14 вересня 2012 р.
Шановний Вікторе Павловичу!
Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об'єднує понад 120 підприємств сфери інформаційно-комунікаційних технологій України, засвідчує Вам свою щиру повагу та звертається з наступним.
Протягом 2009-2012 років низка органів місцевого самоврядування у різних регіонах України прийняла рішення, які з декларованою метою впорядкування діяльності суб’єктів господарювання в галузі зв’язку та інформаційних технологій встановлюють порядок доступу операторів та провайдерів телекомунікацій до споруд комунальної власності, а також тарифи за розміщення та використання суб’єктами господарювання телекомунікаційних мереж у спорудах комунальної власності.
Прикладами таких рішень є:
· Рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 р. «Про питання впорядкування діяльності суб’єктів господарювання в галузі зв’язку та інформаційних технологій»;
· Рішення Харківської міської ради від 12 січня 2011 р № 142/11 «Про створення комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі»;
· Рішення Одеської міської ради № 534-VI від 08.04.2011 р. «Про заходи щодо впорядкування установки устаткування, яке випромінює, на будівлях і спорудах»;
· Рішення Вінницької міської ради від 27.01.2011 р. № 204 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 12.11.2009 р. № 2614 «Про впорядкування телекомунікаційних мереж та мереж зв’язку в м. Вінниця»;
· Рішення Сімферопольської міської ради № 945 від 31.03.2010 р.;
· Рішення Запорізької міської ради від 31.08.2010 № 383 «Про затвердження Концепції «Про створення генеральної схеми єдиної телекомунікаційної мережі в місті Запоріжжі»;
· Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.11.2009 р.
№ 806/21 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради» від 09.10.2007 р. № 764/19 «Про затвердження Положення про порядок розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) на будівлях та спорудах в м. Чернівцях та відміну раніше прийнятого рішення виконкому міської ради від 23.10.1973 р. № 524/22»;
· Рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 770 від 08.10.2010 р. «Про затвердження Положення про порядок розміщення телекомунікаційних мереж, мереж зв‘язку та іншого слабкострумового обладнання в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста»;
· Рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.07.2011 № 165-10/VI «Про оплатне користування місцями в будинках комунальної форми власності міста для розміщення мереж зв’язку, теле-, радіокомунікацій»;
· Рішення Криворізької міської ради від 24.06.2009 № 3283 «Про затвердження Положення про організацію робіт зі створення та технічного обслуговування телекомунікаційних мереж у м. Кривому Розі»;
· Рішення виконавчого комітету міської ради м. Вишневе Київської області
№ 81/40 від 27.09.2011 р.;
· Рішення Броварської міської ради Київської області № 458-17-06 від 29.12.2011 р.;
· Рішення Васильківської міської ради Київської області № 04.35-25-VI від 01.06.2012 р.,
а також цілий ряд інших.
Спільними положеннями даних рішень органів місцевого самоврядування є:
· визначення без погодження з органами Антимонопольного комітету України комунального підприємства-монополіста, яке від імені власника житлових та нежитлових споруд комунальної власності приймає плату за розміщення телекомунікаційних мереж у спорудах комунальної власності;
· встановлення тарифів за розміщення та використання суб’єктами господарювання телекомунікаційних мереж у спорудах комунальної власності за відсутністю економічного обґрунтування та методики визначення цих тарифів;
· формування спеціальних фондів з платежів за розміщення телекомунікаційних мереж у спорудах комунальної власності, які використовуються на цілі, не пов’язані з експлуатацією та розвитком телекомунікаційних мереж .
Численні звернення до Інтернет Асоціації України членів Асоціації та інших суб’єктів господарювання у галузі телекомунікацій свідчать про те, що впровадження даних рішень супроводжується значним тиском з боку органів місцевого самоврядування на суб’єктів господарювання з метою розриву попередньо укладених угод з балансоутримувачами та укладання угод з визначеним комунальним підприємством-монополістом. Фактичні обставини свідчать, що комунальні підприємства-монополісти у ряді випадків розглядають зазначені рішення органів місцевого самоврядування як правомірну обставину для умисного пошкодження телекомунікаційного обладнання (шляхом вирізання/знищення та викрадення кабелю та обладнання) з мотивів відмови оператора телекомунікацій укладати з ними договір на розміщення телекомунікаційного обладнання, що призводить до припинення надання телекомунікаційних послуг, порушення прав споживачів та завдання збитків оператору телекомунікацій.
Ці обставини свідчать про те, що органами місцевого самоврядування ряду міст України ігноруються вимоги Закону України «Про телекомунікації», який зобов’язує їх створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг, а також створюються перешкоди для реалізації завдань, викладених у Дорученні Президента України від 21.03.2012 р. «Щодо запровадження новітніх технологій у сфері телекомунікацій, які відповідають міжнародним стандартам, забезпечення права вільного доступу громадян до мережі Інтернет».
Окремо слід зазначити, що органи місцевого самоврядування розповсюджують дію даних рішень не лише на споруди комунальної власності, але й на споруди, які перебувають у спільній частковій власності територіальної громади та окремих громадян-власників житлових помешкань, що, на нашу думку, є порушенням прав власників визначених ст. ст. 382, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Положення діючого законодавства ставлять під сумнів законність існуючих рішень стосовно житлових будинків комунальної власності, оскільки дані офіційної статистики свідчать, що на даний час в Україні приватизовано близько 90% житлового фонду (до якого насамперед належать багатоквартирні житлові будинки).
Набуваючи права власності на квартири, власники приватизованих квартир певного багатоквартирного будинку згідно зі статтею 382 ЦКУ набувають права спільної сумісної власності на приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також на споруди та будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.
Відповідно до статті 369 ЦКУ співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до зазначеного вище, просимо Вас надати оцінку законності дій органів місцевого самоврядування щодо наділення монопольними повноваженнями визначених поза конкурсом та тендерними процедурами підприємств, встановлення тарифів за розміщення суб’єктами господарювання телекомунікаційних мереж у спорудах комунальної власності без їх економічного обґрунтування та за відсутністю державної методики визначення таких тарифів , а також щодо наявності законних повноважень у органів місцевого самоврядування або у комунальних підприємств стягувати плату за доступ і використання телекомунікаційної інфраструктури споруд, які перебувають у спільній частковій власності територіальної громади та окремих громадян-власників житлових помешкань, та прийняти відповідні заходи реагування у разі виявлення порушень законності у діях або рішеннях органів місцевого самоврядування .
З повагою,
Голова Правління Інтернет Асоціації України С.Бойко